Притулок пророцтв. Дэниел Киз
вперед.
Рейвен заплющила очі й почала вирівнювати дихання. Вдих – видих, вдих – видих. «Сестричко, допоможи». Відповіді не було. «Де ти зникаєш, коли мені потрібна?»
– Покружляй трохи, перш ніж їхати до схованки, – крикнув Алексі водієві.
Авто звернуло, різко рвонуло вперед, звернуло знов.
– За нами мінівен, – повідомив водій.
– Зріж через провулок.
– Усе, відірвалися.
Рейвен почула, як авто стукається об смітники. Машину струснуло, і вона зупинилася. Чоловік, якого Алексі називав батьком, штрикнув її милицею і витяг з машини.
– Якщо хочеш жити, не пручайся.
Він перевірив пов’язку на її очах. Дверці авто грюкнули, і Рейвен обвіяло вітерцем, коли машина рушила з місця.
Кульгавий затяг її на тротуар. Тоді в будинок. Стукіт милиці відлічив двадцять сім сходинок. Скрегіт ключа в замку. Двері зі скрипом відчинились і зачинилися за ними. Він потяг Рейвен по килимі до інших дверей і почав кудись заштовхувати. Вона вирвалася. Чоловік зацідив кулаком їй у живіт. Рейвен упала назад. Він гримнув дверима.
Що це у неї за спиною? Одяг на вішаках. Гардероб. Ніде повернутися. Рейвен скинула пов’язку. Немає вікон. Немає світла. Немає повітря. Не можу дихати. Не можу думати. Зараз у мене серце стане. Тільки б не зомліти. Тримайся.
– Я не можу тут сидіти! – закричала Рейвен.
Хтось гримнув у двері кулаком.
– То стій.
– Падлюка!
– Будь обережна з тим, як ти розмовляєш з грецьким патріотом.
«Сестричко, ти мені потрібна», – подумала Рейвен.
…дихай повільно, рейвен, вдих – видих, вдих – видих, як учив тато. зберігай спокій. вони не зможуть тримати тебе тут вічно, підігруй їм, поки не з’ясуєш, що вони збираються робити. ти добре вмієш домагатися свого від чоловіків…
Ззовні відчинилися двері і зачинилися знов. Голос Алексі промовив:
– Васілі здається, що за нами стежили.
Стукіт милиці.
– Тоді краще вбити її зараз.
– Спершу я спробую витягнути з неї, що вона знає.
– Не зупиняй мене, Алексі. Чому ти думаєш, що можеш контролювати цю жінку?
– Пам’ятаєш випадок, коли багата американська спадкоємиця Патті Герст5 почала допомагати своїм викрадачам?
– Ти говориш про стокгольмський синдром6? Гадаєш, можеш змусити її в тебе закохатися?
– Варто спробувати.
– А як не вийде?
– Тоді я позбудуся її, як хотів Тедеску.
– Як шкода, що він не встиг розповісти нам про свій план.
Рейвен загупала у двері.
– Випустіть мене!
– Не звертай уваги. Зосередься на вибуху в порту Пірея.
– Тату, це й далі мене непокоїть. У терміналі точно будуть жінки і діти.
– У хаосі війни без цивільних жертв не обходиться. А тепер іди.
Кроки. Вхідні двері відчинилися. Зачинилися. Хто ж із них залишився? Рейвен посмикала клямку. Налягла на двері всім тілом.
– Випустіть мене!
Тиша.
Вона засапалась і
Patty Hearst (1954) – онука американського мільярдера Вільяма Рендольфа Герста, яку в 19-річному віці викрали терористи угруповання «Симбіоністська армія визволення». Дівчина під загрозою вбивства перейняла політичні переконання викрадачів і відмовилась повертатися в родину після викупу.
Стокгольмський синдром – психологічний несвідомий захисний стан, коли жертва насильства починає співчувати своїм кривдникам і ототожнює себе з ними.