Притулок пророцтв. Дэниел Киз
я заберу її і сама спробую здобути над нею контроль.
– Чудово, Фатімо. Тоді залишайся в Афінах.
– Поки я не вступила в контакт із «Сімнадцятим листопада», вони нам справді потрібні?
– Коли Тедеску на нас вийшов, наша розвідка доповіла, що він організував у трьох великих містах США мережу сплячих агентів із місцевих греків. Зараз більшість з них – вже старші. Якщо його улюблениця, як ти кажеш, запам’ятала пророцтва, у яких ідеться про об’єкти атаки, нашу зброю і спосіб її використання, ми маємо знати, що їй відомо.
– Згодна, генералко.
– Тепер, коли ти знайшла їхню схованку, встановлюй контакт. Якщо «Сімнадцяте листопада» не погодиться або якщо їм не вдасться витягти з дівчини загадку, не зупиняйся ні перед чим, але привези її сюди, до Ашрафу. Я не сумніваюся, що з твоєю підготовкою ти зумієш її розколоти.
– Буде зроблено.
– Іншалла.
– Так, генералко, якщо на те буде воля Аллаха.
– Салам алейкум, Фатімо.
– Алейкум салам.
РОЗДІЛ 5
Афіни
Рейвен будили спалахи яскравого світла. Всю ніч. Кожну ніч. Ввімкнули – вимкнули, ввімкнули – вимкнули. Скільки минуло днів? Треба вести відлік. Світло завжди вимикали дуже швидко, і вона не встигала зорієнтуватися. Знову темно. Вона слабка і спантеличена. У роті пересохло.
Як вести відлік днів і ночей? Немає нічого, чим би можна було видряпувати позначки на стіні. Рейвен провела пальцями по шести старих шрамах на животі, які вирізáла на пам’ять щоразу, коли батько зачиняв її в божевільні.
Її засліпив тонкий промінь світла. Рука кинула Рейвен баклажку. Якраз вчасно. Вона жадібно припала до прохолодної води.
Вирішено. Тепер вона татуюватиме календар у себе на шкірі. З моменту викрадення минуло чотири чи п’ять днів. Рейвен закотила правий рукав блузки і видряпала нігтями п’ять рисочок. Запах крові доводив, що їй це не сниться. Від болю вона повернулася до реальності.
Наступного дня після того, як їй дали воду, Рейвен закалатала у двері.
– Випустіть мене! Я хочу пісяти!
Жодної відповіді. Вона загупала дужче.
– Я зроблю це прямо тут!
Тиша.
– Ну і йдіть до дідька!
Вона спустила штани і труси й присіла. Помочилася на купу одягу. Підтерлася чимось схожим на шалик. Якщо кульгавий батько Алексі хоче її вбити, то просто розтягує задоволення. Якщо ж він хоче її зґвалтувати, то чого вичікує? Щоб вижити, треба зберігати ясність розуму. Вона боротиметься з ним доти, доки не буде готова сама вкоротити собі віку.
Двері гардеробу розчинилися. Рейвен засліпило світло. Він ввалився досередини на своїй милиці. Розвів їй ноги. Вона брикалася, та він був сильніший. Заходився вовтузитися з блискавкою на штанах.
Запах її власної сечі. Фу-у-у. До горла підступила нудота. Рейвен виблювала йому в обличчя.
Він дав їй ляпаса.
– Сучко! Наступного разу я зґвалтую тебе милицею.
– Яким кінцем?
– А може, я спершу вб’ю тебе, а потім візьму