Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях. Даниэлла Лапорт
і ненавиділа конструювання.) Я намагалася освіжити в пам’яті свої знання про вина, нову фізику, прогнозування міжособистісних стосунків у командах. Я щосили намагалася догодити людям, і це викликало в мене тривогу. То була ціла програма під умовною назвою «Як догодити людям». Я згадала курс «Вступ до корекції розвитку особистості». У мене почалася легка паніка.
Урешті-решт я припинила свої намагання опанувати те, що викликало в мене неприємні почуття. Не тому що стала розумнішою чи сміливішою, а тому що я втомилася. Поступово – завдання за завданням – я міняла своє ставлення до того, що робила.
Мені ставало все важче опиратися роботі, яка була цікавою й тішила мене, – вона благала про більшу увагу до себе. Я зрозуміла, що «обирати свою битву» означає берегти сили для важливішого, але не витримувала боротьби з власними інстинктами. Я хотіла почуватися на одній хвилі з Силою, а не протистояти їй. Гасло «Завжди готовий прийняти виклик» вже не здавалося таким крутим, а викликало переважно труднощі. Я припинила докоряти собі за небажання вчитися певних речей. Як виявилося, вдячності від керівництва чекати не варто в жодному випадку, тож я зрештою знову стала сама собі босом.
Щоразу, коли я визнавала свою нелюбов до того чи іншого завдання, я ніби робила величезний крок уперед заради всіх людей із великими амбіціями.
До біса Excel! Потворна, негнучка програма. Я радше навчуся заробляти тисячі доларів, ніж рахуватиму центи. Я волію вести людей за собою, а не керувати ними. Більшість нарад є нудними й непродуктивними. Я пас.
Звісно, я мала сумніви, та це природно на порозі змін. Насправді я доволі пристойно розбиралася з IT-системами та налагоджувала їхню роботу. Мені добре вдавалося мотивувати співробітників і домагатися від них найліпших результатів. Я непогано виконувала роль голови на нарадах і могла визначити пріоритети з блискавичною швидкістю. Взагалі я була надзвичайно компетентною, красно дякую. Хіба компетентність не може компенсувати тьмяність почуттів? Хіба одноманітна, нудна робота не є невід’ємною частиною дорослого життя?
Я почала помічати, що мене приваблюють ексцентричні особистості, божевільні, одержимі фанати, які занурювались у світ своєї творчості. Мені по-справжньому подобалися люди, які не боялися визнати свою необізнаність у чомусь: «Це мені не по зубах, навіть уявлення не маю». Яка потішно правдива відповідь на відміну від брехливих, заяложених запевнень у своєму всезнайстві та вдаваній зацікавленості! Я захоплювалася спеціалістами. Була в захваті від ентузіастів. Хотіла потрапити до когорти тих пристрасних людей. До когорти «божевільних» Керуака24 – «тих, хто… прагне всього одночасно, хто ніколи не нудьгує та не проголошує банальні фрази, натомість горить, горить, горить, немов жовтий феєрверк, що вибухає вогняними павуками на тлі зоряного неба…» Сильно. Поезія!
Спокійний, але наполегливий голос не втомлювався нагадувати мені: «Ти не бажала бути непоганою в цьому житті, ти бажала бути
Джек Керуак (1922—1969) – американський письменник, провідний представник літератури бітників.