Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?. Петро Кралюк

Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації? - Петро Кралюк


Скачать книгу
дачний прославився й тим, що завдяки його підтримці була відновлена православна ієрархія на українських та білоруських землях у 1620—1621 рр.

      Петро Конашевич-Сагайдачний

      Сагайдачний ніби опинявся в «точках біфуркації», коли існував вибір історичного розвитку. І від діянь цієї людини частково залежало, яким цей вибір буде. Хоча, звісно, існували чинники, які виявлялися «сильнішими за нього». Тим паче, що Сагайдачний не належав до знатного роду, не займав високих посад у структурі влади Речі Посполитої. Був людиною, яка «сама себе зробила».

      Свого часу Сагайдачний став фольклорним персонажем. У третій частині «Енеїди» Івана Котляревського, де йдеться про те, які пісні співали троянці, власне українські козаки, зустрічаємо такі слова:

      «Про Сагайдачного співали,

      Либонь співали і про Січ,

      Як в пікінери набирали,

      Як мандровав козак всю ніч;

      Полтавську славили Шведчину,

      І неня як свою дитину

      З двора провадила в поход…»1

      Котляревський чудово знав українські звичаї, побут, фольклор кінця XVIII ст. І це знайшло відображення в його творі. Прикметно, що серед козацьких очільників він згадує лише Сагайдачного. Також про цього діяча як про популярного фольклорного персонажа говорить Микола Гоголь. У своїй повісті «Вечір напередодні Івана Купала» письменник, ніби представляючи фольклорний репертуар українців, писав: «Але ні дивні речі про старовину, про наїзди запорожців, про ляхів, про молодецькі діла Підкови, Півтора-Кожуха і Сагайдачного не чіпали нас так, як оповіді про якусь старовинну чудну справу…»2

      Правда, записані дещо пізніше фольклорні твори (переважно починаючи з 20-х рр. ХІХ ст.) не говорять про особливу популярність цього діяча. Можливо, тоді вже пісні й оповіді про Сагайдачного забулися й не були зафіксовані фольклористами. І все ж є одна відносно відома пісня, де фігурує Сагайдачний3. Ось її «народний» варіант:

      «Ой на горі та й женці жнуть, (2)

      А попід горою, яром-долиною козаки йдуть.

      Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть.

      Попереду Дорошенко (2)

      Веде своє військо, Військо Запорізьке хорошенько.

      Гей, долиною, гей, широкою,

      Хорошенько.

      А позаду Сагайдачний, (2)

      Що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний.

      Гей, долиною, гей, широкою,

      Необачний.

      «Гей, вернися, Сагайдачний, (2)

      Візьми свою жінку, віддай тютюн-люльку, необачний!

      Гей, долиною, гей, широкою,

      Необачний!»

      «Мені з жінкою не возиться, (2)

      А тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться!

      Гей, долиною, гей, широкою,

      Знадобиться».

      Ой на горі та й женці жнуть, (2)

      А попід горою, яром-долиною козаки йдуть.

      Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть».

      Як бачимо, в цій пісні Сагайдачний постає не в найкращому світлі й іменується «необачним». Хоча його можна сприйняти і як «типового запорожця», що не переймається сімейним життям, а високо цінує тютюн та люльку, котрі можна трактувати як ознаки вільного козака. До речі, саме таким постає головний герой відомої повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Він не особливо зважає на свою жінку, але тютюн і люлька для нього багато важать. Він навіть потрапив у полон до поляків, бо вирішив повернутися за своєю люлькою.

      Іван Котляревський

      Однак дослідники дискутують, чи насправді Сагайдачний із наведеної пісні є Петром Конашевичем-Сагайдачним. Висловлювалися думки, що це могли бути інші козацькі провідники, які носили таке ім’я. До того ж існують дещо відмінні від наведеного варіанту пісні, де Сагайдачний постає ще в гіршому світлі.

      Зате Сагайдачному поталанило у високій літературі, яка була орієнтована на елітарні, освічені верстви. При його похованні були проголошені й опубліковані жалобні вірші, складені під керівництвом ректора Київської братської школи Ка-сіяна Саковича4. Ці вірші якісно різнилися від подібних творів, поширених у тогочасній українській літературі. Їх можна вважати шедевром, своєрідною драмою, в якій розглядалася тема життя й смерті великої людини. І хоча цей твір після його публічного проголошення через певний час був забутий, однак зберігся його надрукований текст. У ХІХ ст. його заново «відкрили» і він став популярною лектурою для дослідників. Твір неодноразово передруковувався. І, зрозуміло, на нього часто посилалися науковці. Він навіть для них став основою для реконструкції біографії Сагайдачного.

      Згадували про Сагайдачного в козацьких літописах, а також у відомій «Історії русів». Є про нього згадки й у польськомовних


Скачать книгу

<p>1</p>

Котляревський І. Енеїда. – К., 2008. – С. 84.

<p>2</p>

Гоголь М. Избранные произведения в двух томах. – К., 1983. – Т. 1. – С. 46—47.

<p>3</p>

Див.: Максимович М. Малороссийские песни. – М., 1827. – С. 254; Исторические песни малорусского народа. – К., 1875. – Т. 2. – С. 11.

<p>4</p>

Сакович К. Вірші на жалісний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного… / пер. В. Шевчук // Українська поезія XVII ст. (перша половина): антологія. – К., 1988. – С. 160—183.