Троє в одному човні (як не рахувати собаки) = Three Men in a Boat (to Say Nothing of the Dog). Джером К. Джером
тиждень чи два у її сонній тиші – такий собі напівзабутий закуток, схований феями від гамірного світу, щось ніби орлине гніздо, приліплене на скелі Часу так високо, що рев бурхливих хвиль дев’ятнадцятого сторіччя лиш ледь чутно долинає туди.
Гарріс відказав, що це бредня. Він, мовляв, знає такі місця, як я маю на увазі; там лягають спати о восьмій годині, спортивної газети не дістанеш ні за які гроші, а по куриво треба ходити пішки за десять миль.
– Ні, – сказав він, – коли хочете відпочити й змінити оточення, нема краще, як подорож морем.
Але я рішуче повстав проти морської подорожі. Морем корисно поплавати місяців зо два – зо три, але тиждень – це нікуди не годиться.
Відпливаєш у понеділок, твердо переконаний, що на тебе чекає неабияка втіха. На прощання махаєш рукою друзям, що прийшли тебе проводжати, закурюєш найдовшу свою люльку й походжаєш по палубі, так пишаючись, немовби ти капітан Кук, сер Френсіс Дрейк і Христофор Колумб в одній особі. У вівторок ти вже не радий, що поплив. У четвер, середу й п’ятницю ти не радий білому світові. У суботу ти вже спроможний випити трохи бульйону й посидіти в шезлонгу на палубі, із кволою, сумирною усмішкою відповідаючи на запитання добросердих людей, як ти себе почуваєш. У неділю ти починаєш ходити своїми ногами і їсти справжню їжу. А в понеділок, стоячи із саквояжем і парасолькою біля поручня й ладнаючись зійти на берег, ти думаєш, що подорож тобі вже подобається.
Пригадую, якось мій свояк надумав поправити здоров’я морським плаванням. Він узяв квиток з Лондона до Ліверпуля й назад, а коли прибув до Ліверпуля, єдина його думка була – як продати той зворотний квиток.
Мені потім розповідали, що він оббігав усе місто, пропонуючи квиток запівдарма, і врешті таки продав його за вісімнадцять пенсів якомусь молодикові із жовтяничним обличчям, що йому лікар недавно порадив морське повітря і фізичні вправи.
– Морське повітря? – вигукнув мій свояк, зі щирою приязню втискуючи квиток у руку молодикові. – Матимете його стільки, що на все життя вистачить. А фізичні вправи – та на судні ви сидячи навправляєтесь більше, ніж якби ви на землі безперестану перекидалися через голову.
А сам він – тобто мій свояк – вернувся додому поїздом. Сказав, що для його здоров’я добра й Північно-Західна залізниця.
Іще один мій знайомий теж був на тиждень вибрався в морську подорож понад узбережжям. Перед відплиттям до нього в каюту прийшов стюард і спитав, чи він платитиме за їжу кожного разу окремо, чи заплатить наперед за весь час.
Стюард радив заплатити наперед – так, мовляв, вийде багато дешевше. Сказав, що за тиждень із нього візьмуть два фунти п’ять шилінгів. На сніданок у них подають рибу й смажене м’ясо. О першій годині обід із чотирьох страв. Вечеря о шостій – суп, риба, антре1, печеня, птиця, салат, солодке, сир і десерт. І легенька м’ясна перекуска о десятій.
Мій знайомий обрав це меню за два фунти й п’ять шилінгів (він любить попоїсти).
Обід подали, коли минали Шірнес. Мій знайомий чомусь
Страва, що подається перед печенею (з французької).