Фізика. Отсутствует
цим та визначити, яку ще інформацію можна отримати, аналізуючи цю фотографію.
При дослідженні руху потрібно знайти способи порівнювати різні рухи, адже замало буде, наприклад, просто сказати: цей автомобіль рухається швидше, ніж інший. Треба виявити, чому саме відрізняються рухи, як можна передбачити подальший рух будь-якого тіла, і таке інше.
Для того щоб це зробити, треба застосувати мову фізичних величин: шлях, час, швидкість.
У давні часи вчені намагалися описувати явища звичайною побутовою мовою. Але потім з’ясувалося, що звичайні розмови про тіла та явища ні до чого не ведуть: кожен має на увазі щось своє, і зрозуміти, про що саме йдеться, дуже важко. Крім того, поступово з’ясувалося, що треба кількісно порівнювати певні властивості об’єктів, які вивчаються. Таким чином у фізиці з’явилися фізичні величини.
Кожна з фізичних величин характеризує певну властивість об’єкта чи явища; при цьому її можна вимірювати, виражаючи за допомогою певних одиниць.
Наприклад, фізична величина час характеризує тривалість подій. Час вимірюють за допомогою різних годинників, а виражають хвилинах, годинах, місяцях, роках. Ми говоримо: тривалість шкільного уроку – 45 хвилин (або 3/4 години, або 2700 секунд).
Вимірюй усе, що доступно вимірюванню, та найчастіше в секундах, роби недоступне вимірюванню доступним.
Коли тіло рухається, воно весь час переміщується з одного місця простору в інше. Фізична величина шлях характеризує довжину того відрізку траєкторії, уздовж якої рухалося тіло. Вимірювати шлях можна лінійками, рулетками (але найчастіше шлях розраховують, вимірявши інші, пов’язані з ним, величини). Виражають шлях за допомогою різних одиниць: метрів, сантиметрів, дюймів, футів тощо. Ви, мабуть, бачили напис на дискеті для комп’ютера 3,5", що означає три з половиною дюйма.
Про те, як виникли деякі одиниці вимірювання величин та прилади, за допомогою яких проводять вимірювання, – йтиметься далі.
Вимірювання часу
Історія створення приладів для вимірювання різних фізичних величин дуже цікава. З давніх-давен аж до наших днів збереглися певні вирази, які показують старі уявлення та способи вимірювання певних фізичних величин. Наприклад, ми й досі іноді говоримо, що час тече (або «протягом часу»). Річ у тім, що колись час вимірювали водяними годинниками – пригадайте, наприклад, наведений раніше опис досліду Галілея, в якому він застосовував такий годинник.
Але вважають, що одним із перших був сонячний годинник. Він був відомий ще за 2500 років до н.е. в Китаї! Саме з Китаю сонячний годинник був завезений до Європи, де він набув дуже великого поширення. Сонячний годинник складається із шкали-циферблату (як ми сказали б зараз), на яку нанесено штрихи, які відповідають цілим годинам. Проміжки між цими штрихами часто теж поділялися на кілька (5 або 10) частин. У більшості з сонячних годинників були стержні, що відкидали тінь на