Шлях королів. Брендон Сандерсон
не сподіваючись, що відвідувачка дасть йому відповісти і в черговий раз не переб’є. Десь у глибині душі Шаллан відчувала, що дозволяла собі аж надто багато, та що причиною цього були знервованість і роздратування після зустрічей із Джасною.
Проте в той момент її це не цікавило.
– Перебірливий, – повторила вона, немов пробуючи на смак. – Не впевнена, що можу погодитися з вашим вибором слів. Перебирати означає мати упередження проти чогось, прагнути до винятковості. Та хіба ж можна дозволити собі прагнути до винятковості там, де, навпаки, йдеться про те, щоби щось вкладати? Хоч їжу, хоч думки?
– Гадаю, так, – відповів торговець. – Адже ви сама це щойно сказали.
– Я сказала, що ми маємо вдумливо обирати те, що читаємо чи їмо. Та я не говорила про винятковість. Скажіть, що, на вашу думку, станеться з людиною, яка їсть лише солодощі?
– Мені це добре відомо, – відказав той. – У моєї своячки час від часу трапляються розлади травлення саме з цієї причини.
– От бачите, це тому, що вона аж надто перебірлива. Щоб залишатися здоровим, тіло потребує багато різної їжі. А розуму потрібні багато різних ідей, щоб залишатися гострим. Хіба не правда? А отже, якби я читала лише ті нісенітні любовні романи, якими, на вашу думку, мають обмежуватися мої амбіції, мій розум відчував би ту ж нудоту, що й шлунок вашої своячки. Тож я гадаю, що ваша метафора дуже влучна. Ви розумна людина, пане Артмирн.
На обличчі торговця знову з’явилася посмішка.
– Звісно, – зауважила вона, не всміхаючись у відповідь, – коли з тобою розмовляють зверхньо, це шкодить як розуму, так і шлунку. Тому дуже мило з вашого боку, що ви доповнили свою блискучу метафору ще й таким переконливим наочним прикладом. Ви з усіма відвідувачами так розмовляєте?
– Ваша Світлосте… гадаю, ви сповзаєте в сарказм.
– Кумедно. А я гадала, ніби щодуху мчу до нього та ще й щосили волаю.
Він почервонів і підвівся.
– Піду допоможу дружині.
І спішно вийшов.
Шаллан відкинулася на спинку крісла й усвідомила, що сердиться на себе, бо дозволила своєму роздратуванню вихлюпнутися назовні. Саме від цього її й застерігали гувернантки. Молода жінка повинна ретельніше підбирати слова й думати, що говорить. Нестриманий язик її батька вже й так здобув їхньому дому прикру репутацію. Невже вона прагне її укріпити?
Заспокоївшись, Шаллан насолоджувалася теплом і милувалася танком вогнекузьок, аж доки торговець із дружиною не повернулися, несучи кілька стосів книжок. Чоловік знов опустився в крісло, а жінка, підтягнувши для себе стільця, поклала томи на підлогу, а тоді по одному показувала їх, поки той говорив.
– Що стосується історії, то тут у нас є два варіанти, – проказав торговець, і з його голосу кудись зникли як зверхність, так і дружелюбність. – Ось Ренкальт, «Часи і їхнє проминання» – однотомник, що містить огляд історії Рошару після Ієрократії.
Жінка підняла вгору червоний том у крамній палітурці.
– Я говорив дружині, що ви, ймовірно, будете ображені, якщо запропонувати вам