Шлях королів. Брендон Сандерсон
обіцяла вам передати, що коли я тут чекала, до вас заходив подвижник, брат Кабсал. Він просив переказати вам, що хоче поговорити.
– Я не здивована, – відказала Джасна. – А ти, здається, і думати забула про сфери, панно Давар. Я гадала, що ти чекаєш у коридорі, щоб забрати їх. Хіба не через це ти залишалася поблизу?
– Ні, Ваша Світлосте. Я просто намагалася вгамувати нерви.
– А-а-а…
Шаллан прикусила губу. Здавалося, принцеса відійшла від нещодавнього нападу гніву. Можливо…
– Ваша Світлосте, – запитала вона, зіщулившись від власного нахабства, – вам сподобався мій лист?
– Лист?
– Я… – дівчина глянула на стіл. – Під ось цим стосом книг, Ваша Світлосте.
Служник миттю відсунув книги вбік. Напевно, паршмени поклали їх на папір, самі цього не помітивши. Здійнявши брову, Джасна взяла лист, а Шаллан похапцем розщібнула портфель і сховала сфери у гаманець. А потому вилаяла себе за цю похапливість, позаяк не мала більше чого робити, окрім як стояти, чекаючи, доки Джасна закінчить читати.
– Це правда? – запитала Джасна, піднімаючи погляд від аркуша. – Ти здобула освіту самотужки?
– Так, Ваша Світлосте.
– Що ж, це вражає.
– Дякую, Ваша Світлосте.
– І твій лист – удалий хід. Ти правильно припустила, що я дам відповідь на письмове звернення. Ти продемонструвала вміння володіти словом, а риторика листа доводить твою здатність мислити логічно й підбирати влучні аргументи.
– Дякую, Ваша Світлосте, – мовила Шаллан, відчуваючи ще один приплив надії, змішаної з утомою. За останні кілька годин її нерви аж надто часто смикали взад-вперед, немов канат на змаганні з перетягування.
– Тобі слід було залишити для мене цю записку й піти ще до мого повернення.
– Але тоді вона б загубилася під стосом книг.
У відповідь Джасна здійняла брову, немов показуючи, що не любить, коли її виправляють.
– Що ж, гаразд. Життєві обставини окремої людини і справді важливі. У твоєму конкретному випадку вони не можуть слугувати виправданням за брак знань з історії та філософії, але я виявлю поблажливість. Ти отримаєш дозвіл повторно звернутися до мене пізніше, а це привілей, з якого ще ніколи не користувалася жодна претендентка на мою опіку. Щойно отримаєш достатню підготовку з цих двох предметів, прибудеш до мене знову. І якщо виявиш достатні успіхи, я прийму тебе.
У Шаллан обірвалося серце. Пропозиція Джасни й справді була щедрою, але щоби задовольнити її вимоги, знадобляться роки навчання. До того часу Дім Давар упаде, його землі розділять між кредиторами, а братів і її саму позбавлять титулу та, вірогідно, продадуть у рабство.
– Дякую, Ваша Світлосте, – сказала Шаллан, вклоняючись.
Принцеса кивнула, даючи зрозуміти, що питання вичерпане. Шаллан залишила її, тихо пройшла по коридору й смикнула за шнур дзвінка, викликаючи ліфтерів.
Джасна – ні багато ні мало – пообіцяла прийняти її пізніше. Для більшості претенденток це була