Шлях королів. Брендон Сандерсон
для насиченої, густої чорноти, як-от прекрасне волосся Джасни. Тверда – для світло-сірих відтінків, як-от могутні хвилі світла, випромінювані самоцвітами Душезаклинача.
На кілька довгих хвилин Шаллан знов опинилася в тому коридорі й спостерігала за тим, чого не мало би бути: як єретичка повеліває однією з найсвященніших сил на всьому білому світі. Силою зміни в чистому вигляді, силою, за допомогою якої Всемогутній створив Рошар. У нього було ще одне ім’я, вимовляти яке могли лише вуста подвижників: Елітанатіль – «Той, Що Перетворює».
Шаллан знову вдихала запах цвілі в коридорі. Чула, як скімлить дитина. Відчувала, як гупотить її серце в очікуванні. Скоро брила трансформується. Висмокче Буресвітло з самоцвіту Джасни й поступиться своєю сутністю, ставши чимось новим. У Шаллан перехопило подих.
А тоді спогад розплився – і вона знову опинилася в тихій, м’яко освітленій ніші. Тепер аркуш вкривало бездоганно точне зображення тієї сцени, виконане в чорних і сірих тонах. Горда постать принцеси, котра звернула свій погляд на камінь, вимагаючи скоритися її волі. Це й справді була вона. З інтуїтивною впевненістю художника Шаллан усвідомлювала, що це була одна з найкращих робіт, які їй будь-коли вдавалося створити. На свій дуже скромний лад вона зробила те, на що конгрегації так і не спромоглися, – підкорила Джасну Холін. Тілом пробіг дрож ейфорії. Навіть якщо ця жінка знову відмовить їй, один факт залишиться незмінним: Джасна Холін стала частиною колекції Шаллан.
Дівчина витерла пальці спеціальною ганчірочкою, а тоді піднесла сторінку перед обличчя. Вона мимохіть помітила, що приманила вже дві дюжини спренів творення. Доведеться покрити аркуш живицею древофанерника, щоб закріпити вугіль і запобігти його розмазуванню, – у портфелі був її невеличкий запас. Та спочатку вона хотіла як слід роздивитися малюнок і зображену на ньому постать. Яка вона – Джасна Холін? Точно не з тих, кого можна залякати. Вона була жінкою аж до самих кісток, магістром жіночих наук, проте аж ніяк не відзначалася тендітністю.
Така жінка оцінить цілеспрямованість Шаллан. Вона вислухає ще одне прохання про опіку, якщо лише подати його належним чином.
Джасна також була раціоналісткою, жінкою, якій ставало сміливості заперечувати існування самого Всемогутнього, базуючись на власних умовиводах. Вона оцінить силу, однак лише якщо в її основі лежатиме логіка.
Шаллан кивнула сама собі, взяла четвертий аркуш і пензель для письма з тонким кінчиком, тоді струснула й відкрила каламар із чорнилом. Джасна вимагала доказів її вмінь з логічного мислення й письма. Що ж, хіба є кращий спосіб продемонструвати їх, аніж викласти своє прохання на папері?
«Ваша Світлосте Джасно Холін, – написала Шаллан, виводячи літери так акуратно й красиво, як лише вміла. Можна було би скористатися пером з очеретини, але пензель для письма був спеціально призначений для витворів мистецтва, а її лист якраз і мав стати одним із них. – Ви відхилили моє прохання. Я приймаю Ваше рішення.