Чому ми кохаємо. Хелен Фишер
й та найдоступніший матеріал, який я читав про хімічну роботу мозку під час закоханості. Прочитайте його, і ви отримаєте кілька надзвичайно важливих уроків, які може осягнути кожен: як і чому кохаємо ми та інші живі істоти.
Захоплює.
Надзвичайна екскурсія наукою та мистецтвом кохання. Охоплюючи різні сфери – від поезії до сканування мозку, – «Чому ми кохаємо» є надзвичайно цікавою та наразі найбільш науково обґрунтованою книжкою, написаною про цей заплутаний і багатогранний людський досвід.
Непересічна книжка.
Книжка Гелен Фішер вабитиме вас, розвіє ваше небажання приймати цей матеріал, спокушатиме визнати його. Поетична, сексуальна, принадна, а водночас наукова.
Захопливо балансуючи між поетичними вигуками і науковими доказами, Фішер подає як хімічні процеси, що стоять за найбезрозсуднішою поведінкою закоханих, так і розуміння, необхідне, щоб витримати емоційні потрясіння, пов’язані з коханням.
Надзвичайно гарно написано й дуже пізнавально. Фішер приєднується до когорти авторів із власним стилем, […] які пояснюють нас, нашу природу і поведінку широкому колу читачів.
Інтригує. Добре написана, як довідник, і розкриває глибинні причини та взаємозв’язки.
(Вслухайся тихо до слів, що шепочу тобі,
я кохаю тебе, о, ти цілковито володієш мною,
о, якби нам утекти від інших і дійти до межі
вільними та неприборканими –
два яструби в повітрі, дві риби, що плавають у морі,
не більш неприборкані, ніж ми;)
У мені вирує лютий шторм.
Я пристрасно тремчу;
клятвою про нерозлучність двох,
жінці, що кохає мене і яку я кохаю
більше, ніж життя, клятвою я присягаю,
о, я з радістю віддам за тебе все…
До читача
«Що таке кохання?» – запитував Шекспір. Видатний драматург був не першим, хто ставив це питання. Гадаю, наші предки обмірковували це ще мільйон років тому, коли сиділи біля багаття чи лежали й спостерігали за зірками.
У цій книжці я намагалася відповісти на це питання, яке, мабуть, не має відповіді. Мене мотивувало кілька речей. Я кохала і здобувала, але також кохала і втрачала; я зазнала і радощів, і мук кохання. Окрім того, я переконана, що ця пристрасть – наріжний камінь соціального життя людства, що кожен на цій землі відчув і екстаз, і розпач кохання. А найважливіше, що чіткіше розуміння цього вихору може допомогти людям знаходити й підтримувати ту уславлену пристрасть.
Тому 1996 року я почала багатоетапне дослідження, щоб розкрити таємницю таємниць, досвід закоханості. Чому ми кохаємо? Чому обираємо людей, яких обираємо? Як чоловіки і жінки різняться у своїх почуттях? Кохання з першого погляду. Кохання й жадання. Кохання і шлюб. Любов тварин. Як еволюціонує кохання? Кохання і ненависть. Закоханий мозок. Усе це стало головними темами цієї книжки. Я також сподівалась отримати певне уявлення про те, як ми могли б контролювати цей непередбачуваний та часто небезпечний вогонь у серці.
Кохання, на моє переконання, лежить в основі однієї з трьох первинних нейронних мереж, що еволюціонували в спаровування та розмноження. Жадання (хіть), прагнення сексуального задоволення, виникло, щоб мотивувати наших предків шукати сексуального єднання майже з будь-яким партнером. Кохання, піднесений настрій та одержимість закоханості давали їм змогу зосередити свою залицяльну увагу на окремій особі й таким чином зберігати цінний для парування час та енергію. А прихильність між чоловіком і жінкою, відчуття спокою, миру та безпеки, яке часто приходить із довготривалим партнером, розвинулось, аби мотивувати наших предків кохати цього партнера достатньо довго, щоб разом виростити потомство.
Одним словом, кохання глибоко вкорінене в архітектурі та хімії людського мозку.
Та з чого виникає те почуття, яке звемо коханням?
Я вирішила скористатися найновішою технологією сканування мозку – функціональною магнітно-резонансною томографією (фМРТ), – щоб спробувати записати активність мозку чоловіка і жінки, які саме шалено закохались одне в одного.
На моє щастя, до цієї частини дослідження долучилися двоє надзвичайно обдарованих колег: доктор Люсі Ел Браун, нейробіолог із Медичного коледжу Альберта Ейнштейна, та доктор Артур Арон, психолог-дослідник Державного університету Нью-Йорка (State University of New York, SUNY) в Стоні-Бруку. Дебра Машек, тоді ще аспірантка