Чому ми кохаємо. Хелен Фишер
із тобою, я забуваю про час».
З 839 американців та японців у моєму опитуванні про кохання 80 % чоловіків та 79 % жінок погодилися з твердженням: «Коли я впевнений(а), що ____ кохає мене, я почуваюся легшим, ніж повітря» (додатки, питання № 32).
Жоден інший аспект закоханості не відомий охопленому коханням настільки, як потік палких емоцій, що плине мозком. Дехто стає до болю боязким чи незграбним у присутності коханої людини. Дехто блідне. Декого заливає рум’янець. Дехто тремтить. Дехто запинається. Дехто потіє. Дехто відчуває слабкість у ногах, запаморочення чи як «мурашки бігають по тілу». Інші розповідають про прискорене дихання. І багато хто описує вогонь у зоні серця.
Катулла, римського поета, безумовно, вразило кохання. Він писав своїй коханій:
Від тебе божеволію.
Як побачу тебе, о Лесбіє, – перехоплює подих,
мій язик дерев’яніє, а тіло
сповнює вогонь18.
Оно Ні Комачі, японська поетеса ІХ століття, писала:
Ніяк не засну, палаю
у дедалі більшому вогні пристрасті,
що тріскотить і полум’яніє в моєму серці19.
Жінка в «Пісні Пісень», єврейській любовній поемі, складеній між Х і IV ст. до н. е., каже: «Я млію від кохання»20. А американський поет Волт Вітмен віртуозно описав цей емоційний вихор словами: «У мені вирує лютий шторм, я пристрасно тремчу»21.
Закоханих огортає таке сп’яніння, що багатьом з них важко їсти чи спати.
Втрата апетиту та безсоння безпосередньо пов’язані зі ще одним непоборним відчуттям кохання – колосальною енергією. Як казав антропологові юнак з острова Манґая в південній частині Тихого океану, коли він думає про свою кохану, то «почувається, наче підстрибує до неба»22. 64 % чоловіків та 68 % жінок у нашому опитуванні також відзначили, що їхні серця починали прискорено битися, коли вони чули голос своїх коханих у телефоні (додатки, питання № 9). А 77 % чоловіків і 76 % жінок зазначили, що відчували сплеск енергії, коли були зі своїми коханими (додатки, питання № 17).
Барди, менестрелі, поети, драматурги, письменники – люди століттями оспівували пожвавлення, незграбне заїкання та нервовість, гупання серця й задишку, які супроводжують кохання. Та серед усіх, хто описував це психічне та фізичне сум’яття, ніхто не висловився красномовніше, ніж Андреас Капелланус, освічений француз, що в 1180-х роках обертався у вищих придворних колах і написав «Про мистецтво благородного кохання», літературну класику того часу.
Саме в той час у Франції виникли традиції куртуазного кохання. Цей умовний кодекс прописує поведінку закоханого щодо об’єкта кохання. Закоханий часто був трубадуром – високоосвіченим поетом, музикантом і співаком, здебільшого з лицарського стану. Об’єктом кохання досить часто була дружина знатного європейського вельможі. Трубадури складали, а потім співали дуже романтичні вірші, поклоняючись і лестячи господині дому.
Проте ці «романси» мали