Книга джунглів. Редьярд Киплинг
Скажи йому, Мауглі. Він боягуз, і, звісно ж, злякається!
Мауглі миттєво скочив із місця й вигукнув:
– Вільний Народе, чому тут опинився тигр? Хіба Шер-Хан очолює Зграю?
– Мені здається, що місце ватажка вільне, а мене попросили повідомити… – почав собі Шер-Хан.
– Хто тебе просив? – зупинив його Мауглі. – Невже ми шакали, аби слухати м’ясника? Зграя сама обере собі ватажка, це більше нікого не обходить.
Знявся гармидер, лемент:
– Замовкни, людська дитино… Ні, нехай говорить. Він дотримується нашого Закону!..
Нарешті почулося рикання вовків-старійшин:
– Нехай скаже Мертвий Вовк!
Коли Ватажок Зграї зазнає поразки в полюванні, не схопивши здобич, його до скону кличуть Мертвим Вовком.
Акела втомлено підняв стару сиву голову.
– Вільний Народе! Дванадцять років я водив вас на лови, і ми не втратили жодного з нас. Але вчора я випустив поживу! Задум був тямовитий: молоді вовки зумисно вигнали на мене бувалого оленя, щоби продемонструвати мою неміч… Нині ви маєте право покінчити зі мною. То хто вийде першим, аби здолати Самотнього Вовка? За Законом Джунглів ми маємо зійтися в герці сам на сам.
Залягла мовчанка – ніхто не хотів ставати до смертельного бою з Акелою, хоч той і був старий.
Тишу прорізав рев Шер-Хана:
– Навіщо ви слухаєте цього беззубого дідугана? Він сам скоро сконає. А людського сина віддайте мені. Він не звір, а людина у вовчій зграї, і вже десять років поганить собою джунглі… Я ненавиджу його! Ніхто з вас не може дивитися йому у вічі…
– Людина! Нехай вертає туди, звідки придибала, – пролунало зле виття.
– І приведе сюди людей із селища? Ото вже ні! Віддайте його мені!
Акела зачекав, доки стихне галас, і промовив:
– Він їв разом з нами, спав поряд з нами, заганяв для нас дичину. Він знає Закон Джунглів і жодного разу його не порушив. Він наш брат у всьому, окрім походження. А ви, обдурені Шер-Ханом, готові віддати Мауглі якомусь кульгавому тигрові. Я знаю, що ви замислили, жалюгідні пси-боягузи, які забули про честь Вовчої Зграї… Якщо ви подаруєте Жабеняті Мауглі життя, тоді я помру не змагаючись, а ви позбудетесь ганебного тавра братовбивства. Чи ви вже забули, що Мауглі прийняли до Зграї згідно зі звичаєм і він увесь цей час жив разом з нами?
– Я викупила його. Пам’ятаєте того буйвола? – лагідно провуркотіла Багіра. – Де ж ваші обіцянки? Скидається на те, що вас даремно звуть Вільним Народом.
– Рештки буйвола прибрала земля, а людина досі у Зграї, – молоді вовки, погиркуючи та підвиваючи, згуртувалися довкола Шер-Хана, а той розлютовано махав хвостом і гримів: – Жодна людська дитина не має права жити серед Народу Джунглів!..
– Тепер на все твоя воля, – прошепотіла Мауглі чорна пантера. – Ми мусимо стати до бою.
Мауглі випростався й роззирнувся на скажену Зграю, тримаючи горщик із жаром поперед себе. Його опанували лють і смуток, – ніколи він не здогадувався,