Зраджений гетьман. Ярослава Дегтяренко
запитав хлопчик.
– То не важливо, де я був, – ухильно відповів Лесь. – Левусю, мені треба поговорити з Олесею. Це дуже важливо! Ти можеш погукати її?
– Не можу. Олеся тепер заміжня. Ти, мабуть, уже знаєш. Тож сам розумієш, що їй не личить бачитися з тобою, як раніше, – відповів Левко. А потім нахмурився й промовив: – Краще не шукай з нею зустрічей – не хочу, щоб про сестру плітки пішли.
– Левцю, будь ласка, допоможи! – у розпачі вигукнув Лесь. – Мені дуже треба з нею поговорити! Ну, будь ласка! Левусю, якби ти знав, як мені зараз важко! Якщо я не поговорю з нею, то не знаю, як мені жити далі! Благаю тебе! Христом Богом прошу – допоможи!
Але Левко лише заперечливо похитав головою та пішов. Тоді Лесь зняв з пояса свій кинджал з руків’ям з рогу степового сугака й наздогнав хлопчика.
– Він тобі завжди подобався, – промовив він. – Якщо покличеш мені Олесю в гай за містом, то він твій!
Очі Левка загорілися – цей кинджал з прозорим руків’ям був вершиною його хлопчачих мрій. Він дивився на омріяну штучку й вагався. Але спокуса здолала – хлопчик вихопив з рук Леся кинджал і, кинувши «Чекай мене тут!», підтюпцем побіг відпрацьовувати хабар.
Олесю Левко знайшов у кухні саму – вона готувала вечерю. Хлопчик смикнув сестру за рукав, змушуючи нахилитися до нього, і неголосно заговорив: «Там Лесь повернувся. Хоче тебе бачити. Він просив, щоб ти прийшла таємно в гай за містом». Олеся й бровою не повела. Тільки її руки затремтіли так, що вона ледь не впустила горщик, який тримала на рогачу, збираючись ставити його в піч. Вона швидко опанувала себе, поставила горщик на припічок і почала повільно терти руки рушничком.
– Де ти його побачив? – нарешті запитала Олеся.
– Та стояв на повороті в нашу вулицю.
– Передай Лесеві, що завтра вранці я чекатиму його у Фени в шинку. А потім сходиш до Фени й розкажеш їй це все – вона не відмовить мені.
– Сестричко, ти впевнена, що воно тобі треба?
– Треба, Левцю, треба, моє сонечко. Швидше біжи й скажи йому, щоб уранці чекав мене у Фени.
Левко зітхнув і вибіг з кухні.
І треба ж такому статися, що їх підслухала Горпина! Вікно кухні було відчинене, і мегера все чула. І одразу ж пригадала плітки, що за хазяйкою волочився Лесько. Вона невимовно зраділа, бо уява намалювала їй неймовірно гарну картину: хазяїн ловить свою дружиноньку на перелюбстві з цим молодиком. А потім гарненько лупцює! А може, і полу відріже й до суду звернеться[22]! І ненависну хазяйку публічно відшмагають! Мерзотниця вирішила почекати ранку, щоб одразу ж після того, як Олеся піде, усе розповісти хазяїнові.
Наступного ранку Олеся поквапилася в шинок. Вона й сама не могла зрозуміти, чому їй так хочеться побачити колишнього коханця? Чому так хочеться ще раз зазирнути йому в очі? Адже ця зустріч нічого не змінить у її житті.
Фена, побачивши Олесю, посатаніла, бо ще вчора ввечері категорично відмовила Левкові, розуміючи, що подружка збирається вчинити дурість. І досхочу вилаяла її за недолугіст
За законом перелюбство вважали злочином проти моралі та розглядали в судовому порядку. Спійманим на перелюбстві чоловікові та жінці відрізали поли одягу як доказ злочину. Покаранням за доведене перелюбство було публічне пороття. Також чоловік і дружина засуджених були в праві вимагати розлучення, яке безперешкодно отримували.