Кам'яне обличчя, чорне серце. Чин-Нинг Чу
воїнів сміливість і впевненість у собі багато разів протягом фільму змушувало мене плакати.
Ідеться не про те, щоб ви не реагували на виклики та зберігали байдужість у такому стані відчуженості. Радше вами не керують ваші емоції, тож ви можете наполегливо діяти з більшою сміливістю й поновленою енергією.
Пристосування до величі
Я зустрічала багатьох людей, які постаріли, але не змужніли. Їхні очі випромінюють біль і розчарування. Їх побило життя, у них було так багато розбитих мрій. Надії й очікування юності минули, тож лишилося чекати тільки смерті.
Помилка, якої вони припустилися, полягає в тому, що вони не підготувалися до суворих уроків, які визначив їм Творець на життєвому шляху, – уроків, потрібних, щоб зміцнити свій дух і підготуватися до величі. На відміну від воїна, який визнає сувору дисципліну за привілей і честь, ці люди схожі на зерна, кинуті під жорна та змелені колесом життя в сумнівах і стражданнях.
Як і більшість людей, я молюся за добрі часи й добру долю. Слова молитви «Нехай буде воля Твоя» колись до смерті лякали мене. Насправді, однак, світ, у якому ми живемо, крихкий і неперервно змінний, а наше існування й виживання обережно прив’язане невидимою ниточкою Божого благовоління. Здобутки та втрати – постійна умова людського життя.
Спостерігаючи за пожежею на пагорбах Окленда й Берклі поблизу бухти Сан-Франциско, у якій згоріли сімсот фешенебельних будинків, я ще раз переконалася, що, хай як ми не ігнорували можливі негативні й неприємні аспекти життя, наш Творець пише власну історію нашого життя. Тепер, коли я молюся, то прошу непорушної внутрішньої сили й сили воїна, щоб визнати ці суворі уроки й навчитися з них, а не бути зруйнованою.
Поєднання духовного й матеріального світів
У цій книжці ми матимемо справу здебільшого із третьою фазою. Ми вчитимемося, як жити в цьому світі й не бути його жертвою і як не завдавати несправедливого болю та втрат тим, хто цього не заслуговує. Ми застосовуватимемо «кам’яне обличчя, чорне серце», щоб захистити себе від чиєїсь агресії.
У такий спосіб ми стаємо воїнами, однак не у традиційному західному розумінні «машин-убивць». Зовнішня здатність воїна ефективно вразити свою ціль спрямована внутрішньою мудрістю, культивованою через сприйняття життєвих викликів і пошук духовної рівноваги.
Японський майстер меча XVI століття Мійомото Мусасі казав: «Воїн – це той, хто використовує перо й меч однаково вміло». Отже, щоб бути справді великим воїном, ви маєте майстерно володіти чимось більшим, ніж ваша зброя. Великий воїн – це врівноважена особа, яка, розуміючи життя, здатна опанувати переваги своєї зброї. Те, як самурай вправляється зі своїм мечем, метафорично еквівалентне тому, як ми вправляємося зі своїми щоденними завданнями, особливо із завданням вижити. Мусасі сказав також: «Шлях умінь воїна – це шлях природи. Коли ти йдеш за силою природи, знаючи ритм усіх ситуацій, то природно зможеш зарубати й ударити ворога».
Використовуючи «кам’яне обличчя,