Повне зібрання творів. Антуан де Сент-Экзюпери
не зумовленого попереднім. Ідучи по слідах від наслідку до причини, мерця привели аж до його намету. Йдучи по слідах від причини до наслідку, підтвердили його смерть.
– Ми все зрозуміли, – закричали логіки, геть усі вітаючи один одного.
Я вважав, що зрозуміти – це пізнати, бо, як я знав, є усмішка, тендітніша за сонну воду, бо досить простої думки, щоб затьмарити її, усмішка, що цієї миті, мабуть, уже не існувала, бо заснуло обличчя, та й походила вона, правда, не з цього краю, а з намету одного чужинця, напнутого за сто днів переходу звідси.
Адже творчість має іншу сутність, ніж створений предмет, вона уникає позначок, які лишила позаду, і її годі відчитати в жодному знакові. Завжди позначки, завжди сліди і знаки, й ти побачиш, що одні випливають з інших. Адже тінь усякої творчості на стіні реальності – чиста логіка. Але це очевидне відкриття не перешкоджає твоїй глупоті.
Оскільки коментатори не були переконані, я в своїй доброті й далі повчав їх:
– Жив колись алхімік, що вивчав таємниці життя. І от зі своїх колб, реторт і речовин він видобув шматочок живої плоті. Отож позбігалися логіки. Вони заходилися проводити дослід спочатку, змішували речовини, дмухали під реторти й видобули ще одну клітину плоті. Й пішли звідти, заявивши, що життя вже не має таємниць. Життя – лише природна послідовність, що йде від причини до наслідку і від наслідку до причини, від дії вогню на речовини і речовин, які спершу були неживими, одна на одну. Логіки, як і завжди, чудово все зрозуміли. Адже творчість має іншу сутність, ніж створений предмет, над яким вона домінує, й не лишає слідів у знаках. А творець завжди уникає своєї творчості. Слід, який він лишає, – чиста логіка. Я, будучи скромнішим, навчався у свого приятеля геометра: «Що ти бачиш там, – казав він, – нового, крім того, що життя породжує життя?» Життя з’явилося там не без свідомості алхіміка, що, як я знаю, жив. Про нього забули, бо, як і завжди, від відступився від своєї творчості. Отак і ти сам, привівши когось іншого на вершину своєї гори, де упорядковують проблеми, бачиш, що ця гора стає зовнішньою від тебе істиною, що лишає твого супутника на самоті. Ніхто не запитує, чому ти обрав саме цю гору, бо ми просто перебуваємо на ній і треба, щоб людина була де-небудь.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.