Дороті та Чарівник у Країні Оз. Лаймен Фрэнк Баум
усмішкою. – Чесно кажучи, вирушаючи в дорогу, зовсім не збирався сюди прибувати. Я живу на поверхні Землі, де, з вашого дозволу, не так гарно, як усередині. Вчора піднявся на повітряній кулі, а коли став спускатися, провалився у величезну тріщину, що утворилася під час землетрусу. З моєї кулі витекло так багато газу, що я не міг піднятися знову, а потім земля над моєю головою зімкнулася. Тож я втрачав висоту доти, поки не потрапив сюди. Якщо ви мені вкажете спосіб звідси вибратися, я із задоволенням піду геть. Прошу пробачити за заподіяні хвилювання, але я не навмисне, чесне слово.
Принц вислухав його дуже уважно. Потім заговорив знову:
– Ця дівчина, яка прибула, як і ти, з поверхні Землі, назвала тебе чарівником. Чарівник це щось на кшталт чаклуна?
– Навіть і порівнювати не можна, – швидко відгукнувся Оз. – Один чарівник вартує трьох чаклунів.
– Ну, це тобі ще належить довести, – сказав Принц. – Серед листелюдей зараз живе один із наймогутніших чаклунів, що коли-небудь виростали на кущі, але навіть він іноді помиляється. Ти коли-небудь помиляєшся?
– Ніколи! – самовпевнено заявив Чарівник.
– Ох, Озе, – засумнівалася Дороті. – Пам’ятається, в чарівній Країні Оз тобі траплялося робити помилки, й чимало.
– Нісенітниця! – сказав Чарівник, червоніючи, бо якраз цієї миті на його обличчя впав червоний сонячний промінь.
– Йди за мною, – наказав йому Принц. – Я хочу представити тебе нашому Чаклунові.
Чарівникові це запрошення не дуже сподобалося, але не прийняти його він не наважився. Тож пройшов разом із Принцом у величезний вежовий зал, а Дороті, Зеб і весь натовп поспішили слідом за ними.
Порослий колючками Чаклун сидів на троні. Побачивши його, Чарівник зі смішком сказав:
– Що за безглузде створіння!
– На вигляд він, може, й безглуздий, – неголосно промовив Принц, – але це один із найсильніших чаклунів. Його єдиний недолік полягає в тому, що він занадто часто помиляється.
– Я ніколи не помиляюся, – заперечив Чаклун.
– Зовсім недавно ти стверджував у моїй присутності, що з неба більше не падатиме каміння або люди, – нагадав Принц.
– Правильно, ну то й що?
– Ось ще одна людина, що впала з неба. Виходить, ти помилився.
– Так це одна, а не багато людей, – заявив Чаклун. – Якби з небес спустилися хоча б двоє, ви мали б рацію, стверджуючи, що я помилився. Але з’явився один чоловік, тому ніхто не може закидати мені неправду.
– Непогано, – сказав Чарівник, схвально киваючи головою. – Щасливий засвідчити, що підземні шахраї нічим не відрізняються від наземних. Ти виступав коли-небудь у цирку, брате?
– Та якось не довелося, – обережно відповів Чаклун.
– А варто було б спробувати, – серйозно порадив маленький чоловічок. – Я представляю тут Об’єднаний Всесвітній Цирк Байлума і Барні – три арени в одному наметі та ще зі звіринцем збоку. Запевняю тебе, це дивовижна компанія.
– А чим, власне,