Місячний камінь. Уїлкі Коллінз
нею самою. Після цього вона разів зо два зухвало відповіла мені на мою доброзичливу пораду поводитись обережніше і, що ще гірше, вона була не занадто ввічлива в тих небагатьох випадках, коли міс Речел ненароком зверталась до неї.
Міледі помітила цю зміну і спитала мене, що я думаю про це. Я намагався вигородити дівчину, відповівши, що, на мою думку, вона не зовсім здорова, і скінчилося тим, що послали, як уже згадувалось, дев’ятнадцятого числа по лікаря. Він сказав, що в неї розладнані нерви, і висловив сумнів, чи здатна вона для послуг. Міледі запропонувала відправити її для зміни повітря на одну з наших віддалених ферм. Розанна просила з сльозами на очах, щоб їй дозволили залишитись, і в лиху годину я порадив міледі випробувати її ще деякий час. Як показали події і як ви незабаром побачите, я не міг придумати гіршої поради. Якби тільки можна було хоч одним оком заглянути в майбутнє, я тоді власною рукою вивів би Розанну Спірман з нашого дому.
Двадцятого числа одержали записку від містера Годфрі. Він збирався заночувати в Фрізінголлі, щоб порадитися з батьком в одній справі. Наступного дня опівдні він і дві його старші сестри мали приїхати до нас верхи, ще задовго до обіду. Окрім записки, він надіслав у подарунок міс Речел гарненьку шкатулку з китайського фарфору, зі свідченням любові й побажанням усього найкращого. А містер Френклін подарував їй простий медальйон, удвічі дешевший за шкатулку; і все-таки моя донька Пенелопа – така вже упертість жінок – пророкувала йому успіх.
Дякувати Богові, ми дійшли нарешті до дня народження. Признайтесь, що цього разу я, здається, вів розповідь, не дуже відвертаючи вашу увагу дрібницями. І звеселіться, я порадую вас новим розділом, який введе вас у саму суть історії.
Розділ IX
Двадцять першого червня, в день народження, погода зранку була похмура й мінлива, але до полудня зовсім прояснилось.
Ми, слуги, почали цей щасливий день, як завжди, із вручення своїх невеличких подарунків міс Речел і промови, яку я виголошую щороку як глава слуг. Цим я наслідую метод, прийнятий королевою при відкритті парламенту, – тобто говорю кожного року майже одне й те саме. Мою промову (так само, як і промову королеви) до її виголошення чекають з нетерпінням, як щось таке, чого раніше не чули. Коли ж вона виявляється зовсім не новою, слухачі, хоча й бурчать потроху, але сподіваються почути щось новіше в майбутньому році. Легко керувати людьми і в парламенті, і на кухні – ось який треба зробити з цього висновок.
Після сніданку містер Френклін мав зі мною таємну нараду з приводу Місячного каменя: настав час забрати його з фрізінголлського банку й віддати у власні руки міс Речел.
Чи він пробував знову освідчитися своїй кузині в коханні і дістав облизня, чи тривале безсоння збільшило дивні суперечності і нерішучість його характеру – я не знаю. Одне тільки ясно, що містер Френклін виявив себе досить невигідно вранці, в день народження. Він двадцять разів міняв свої наміри відносно алмаза протягом двадцяти