Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой
для шефа Відділу детективів?
– Швидше для командира патрульної служби.
– Тату, ти мріяв, що патрульну службу очолю я, а Відділ детективів – Томас. Але Томас загинув. Не відбирай в мене цієї можливості! Не змушуй мене жити своїми старими мріями.
Престон уважно поглянув на сина.
– Я зрозумів, добре, що ти мені сказав це прямо. Це правда, колись я про це мріяв. Але не в цьому справа, ти не відчуваєш людської слабкості, а без цього хорошим детективом не стати.
Брат Ед мав математичний склад розуму й упадав за гарненькими дівчатами.
– А Томас відчував?
– Так.
– Батьку, та я пристрелив би цього щипача, ледве він поліз би до кишені!
– Та чорта з два, – сказав було де Спейн, але Престон жестом змусив його замовкнути.
– Усе гаразд. Едмунде, лише кілька питань, перш ніж я повернуся до гостей. Питання перше: чи зможеш ти сфабрикувати доказ, щоби відправити винного за ґрати?
– Якщо б…
– Так чи ні?
– Я… ні.
– Зможеш вистрілити озброєним бандитам у спину, знаючи, що на суді їх можуть відмазати і вони вийдуть на волю?
– Я…
– Так чи ні, Едмунде.
– Ні.
– Зможеш вибити з обвинуваченого зізнання, якщо знаєш, що він винен?
– Ні.
– Зможеш підігнати докази на місці злочину під версію прокурора?
– Ні.
Престон зітхнув.
– Що ж, тоді, заради Всевишнього, не ломися на посаду, де тобі доведеться все це робити. Бог обдарував тебе хорошими мізками, користайся ними.
Ед глянув на свою форму.
– То я і хочу скористатися для розслідування злочинів.
– Вийде з тебе детектив чи ні, – усміхнувся Престон, – але завзятості, якої так бракувало Томасу, тобі не позичати. Не просто так ти став героєм війни.
Задзвонив телефон; де Спейн взяв слухавку. Еду пригадали заміновані японські окопи – і він не зміг подивитися Престону в очі.
– Лейтенант Фрілінґ з відділку, – промовив де Спейн, – каже, що в’язниця вже під зав’язку. А раніше ввечері підстрелили двох патрульних. Двоє підозрюваних заарештовані, четверо ще на свободі. Просив тебе приїхати раніше.
Ед обернувся до батька, але Престон вже був у коридорі, жартував з мером Боуроном, у якого на голові красувався різдвяний капелюх із вухами, як у Мучі Мауса.
Розділ 3
До дошки на стіні було прикріплено газетні вирізки: «У перестрілці поранено борця з наркоторгівцями», «Під час антинаркотичного рейду в актора Мітчема знайшли марихуану». На столі в рамочках стояли статті з «Цілком таємно»: «Коли до справи береться Відділ боротьби із наркотиками, ділерам непереливки»; «Актори стверджують: своєю достовірністю серіал «Жетон честі» зобов’язаний технічному консультантові». Статтю про «Жетон честі» супроводжувала фотографія: Джек Вінсеннс з головним героєм – Бреттом Чейзом. Але під фото ані слівця про брудні подробиці особистого життя Чейза, які є в досьє редактора, – він педофіл, якого тричі судили за розбещення хлопчиків,