Фауст. Иоганн Гете
і невтямки, що біс
їх може враз за карк схопити.
Фауст
Чолом, панове, б'ю!
Зібель
Спасибі, й вам чолом!
(Тихо, позираючи на Мефістофеля).
А цей чого немов кульгає?
Мефістофель
Чи можна й нам присісти за столом?
Як доброго вина у вас бігмає,
То хоч в гурті звеселимось.
Альтмаєр
Ви дуже вередливі щось.
Фрош
У Pinnаxy, мабуть, сю ніч ви ночували
І в Ганса-дурника вечері заживали?[32]
Мефістофель
Ні, цим разом не довелось,
А на тім тижні в нього ми бували:
Він нам розповідав про любих родичів
І кожному із них вклонитись доручив.
(Кланяється Фрошу).
Альтмаєр
(тихо)
А що, піймав! Це зух!
Зібель
Авжеж! Це битий жак!
Фрош
Стривай, заїду ще інак!
Мефістофель
Іще недавно тут, здається,
Бриніла пісня голосна;
Од цих гінких склепінь луна,
Мабуть, чудово оддається?
Фрош
А ви, буває, не артист?
Мефістофель
Велика хіть, та невеликий хист!
Альтмаєр
Ви б пісню нам якусь…
Мефістофель
Та я їх силу знаю.
Зібель
Але нову – такий наказ.
Мефістофель
Вернулись ми з Іспанії якраз,
Вина й пісень уславленого краю.
(Співає).
Жив цар колись в давнину,
Й була у нього блоха…
Фрош
Ха-ха! Блоха! Приємна вість!
Блоха у нас жаданий гість.
Мефістофель
(співає)
Жив цар колись в давнину,
Й була у нього блоха;
Мов рідную дитину,
Він ту блоху кохав.
Велів кравця позвати.
Прийшов к ньому кравець:
«Поший мерщій паняті
Штанці і жупанець!»
Брандер
Хай нагадать кравцеві не забудуть,
Щоб пильно міру добирав,
Бо він пропав, навік пропав,
Якщо штанці у брижах будуть.
Мефістофель
В саєти, в адамашки
Блоху вдягли кругом,[33]
Обвішали у стяжки,
Оздобили хрестом.
Міністром стала скоро —
Аж сяють ордени,
Весь рід взяла до двору,
Всіх вивела в пани.
А ті вже не давали
Спокою дворакам,
Царицю – й ту кусали,
Шпигали її дам.
Не стало впину злющим,
Ні вбить, ані зігнать…
Ми ж трощим їх ще й плющим.
Хай спробують кусать!
Хор
(весело)
Ми ж трощим