Тік-Ток з Країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум
деякий час мандрівники виявили ледве помітну стежку. Ступивши на неї, вони незабаром опинилися на роздоріжжі. Звідси кілька стежок вели в різні боки, а посередині стояв стовп із вказівниками, втім, такий старий, що на ньому вже нічого не можна було розібрати. Біля стовпа друзі побачили старий колодязь із залізним ланцюгом, але будинків або інших споруд поблизу не було.
Друзі зупинилися, не знаючи, який їм вибрати шлях, а ослик підійшов до криниці й спробував туди зазирнути.
– Він пити хоче, – сказала Бетсі.
– Це сухий колодязь, – відгукнувся Косматий чоловічок. – У ньому вже багато років немає води. Зараз не до цього. Краще вирішимо, куди нам іти.
Однак ніхто не міг запропонувати щось путнє. Всі сіли й стали міркувати, куди б їм рушити. Тим часом Хенк продовжував стояти біля колодязя, не відходячи ні на крок. Врешті-решт він піднявся на задні ноги і, перехилившись через край, голосно прокричав «І-а!». Бетсі з цікавістю спостерігала за своїм другом.
– Цікаво, чи бачить він там що-небудь? – задумливо сказала вона.
Тоді Косматий чоловічок встав і підійшов до криниці поглянути, що там таке. Бетсі теж підійшла ближче. Тим часом Принцеса і Поліхромія, які вже встигли міцно подружитися, вибрали одну зі стежок і, взявшись за руки, не поспішаючи, вирушили подивитися, чи варто йти саме в цей бік.
– Гадаю, на дні старого колодязя справді щось лежить, – сказав Косматий чоловічок.
– А ми можемо якось це витягнути й подивитися? – запитала дівчинка.
Відра на ланцюгу не було, зате був гак, на який, мабуть, раніше кріпилося відерце. Косматий чоловічок опустив ланцюг у колодязь, понишпорив гаком по дну і витягнув щось нагору. З гака звисав кринолін із клаптями спідниці, який Бетсі зі сміхом викинула. Хенку ніколи раніше не доводилося бачити криноліну – він підозріло глянув на нього й постарався відійти якомога далі.
Косматому чоловічку вдалося в такий самий спосіб підчепити і витягнути нагору ще кілька предметів, але серед них не було нічого цікавого.
– Мабуть, цей колодязь місцеві жителі використовували як смітник і викидали туди всякий непотріб, – сказав Косматий чоловічок, вчергове закидаючи гака. – По-моєму, я вже все звідти вивудив. А, ні, гак знову щось зачепив. Нумо, Бетсі, допоможи! Це якась важка штука.
Бетсі швидко підбігла і допомогла Косматому чоловічку тягнути ланцюга. Вони налягали на держак щосили, і врешті-решт перед ними постала якась незрозуміла, безформна купа міді.
– Боже милостивий! – вигукнув Косматий чоловічок. – Оце так несподіванка!
– Що це? – запитала Бетсі. Вона стояла, притулившись до колодязного обідка, ледь переводячи подих.
Замість відповіді Косматий чоловічок вхопив знахідку, витягнув її з колодязя і з гуркотом опустив на землю. Потім перевернув її, розклав акуратніше, і Бетсі з подивом побачила, що перед нею – мідна людина.
– Так я й думав, – сказав Косматий чоловічок, уважно придивившись. – Це найнеймовірніша подія в моєму житті,