Гріхи батьків. Джеффри Арчер
а я підпишу, – сказала молодиця, передаючи Еммі аркуш бланка готелю. – Для тих, кого це може стосуватися, – почала Мейзі. – За короткий час…
– Чи можу не писати «короткий»? – запитала Емма.
Мейзі всміхнулася.
– За той час, коли панна Дікенс працювала у «Ґранд-готелі», – Емма написала «панна Беррінґтон», але не сказала про це, – вона виявилася працьовитою, ефективною та популярною як серед клієнтів, так і серед персоналу. Її вміння офіціантки вражає, а її вміння вчитися під час роботи переконує мене, що будь-який заклад матиме за честь вітати її в складі свої команди. Нам буде шкода втрачати її, і якщо вона коли-небудь захоче повернутися в цей готель, ми радо візьмемо її знов.
Емма всміхнулася, повертаючи аркуш паперу Мейзі. Та накреслила свій підпис над словами «управитель ресторану».
– Велике спасибі, – подякувала Емма, обіймаючи неофіційну свекруху.
– Навіть не здогадуюся, що ти задумала, любонько, – зронила Мейзі, коли Емма її відпустила. – Але що б це не було – бажаю тобі удачі.
Еммі хотілось сказати, що вона вирушає на пошуки її сина і не повернеться, доки не знайде його.
8
Емма стояла на пристані вже більше години, коли помітила «Зірку Канзасу», що торувала свій шлях до порту. Але минула ще одна година, перш ніж корабель зміг причалити остаточно. За цей час Емма обміркувала прийняте рішення і вже почала замислюватися: чи стане їй сміливості здійснити задумане. Вона намагалася позбутися думки про затоплення «Атенії»[4] кілька місяців тому, а ще ймовірність узагалі не потрапити до Нью-Йорка…
Вона написала довгого листа матері, в якому намагалася пояснити, чому буде відсутня кілька тижнів (щонайбільше три) і лише сподівалася, що та її зрозуміє. Але вона не могла написати листа Себастьяну, щоб повідомити, що мама вирушає на пошуки його батька, котрий пропав безвісти. Вона постійно намагалася переконати себе, що робить це для сина не менше, ніж для себе.
Сер Волтер знову запропонував познайомити її з капітаном «Зірки Канзасу». Але Емма ще раз ввічливо відмовилася, оскільки це не вписувалося в її план залишатися інкогніто. Він також дав їй розпливчастий опис доктора Воллеса, і, звісно, ніхто з тих, хто зійшов із корабля того ранку, навіть приблизно його не нагадував. Однак сер Волтер зміг повідомити ще дві цінні звістки. «Зірка Канзасу» вирушила того ж вечора з відпливом. Крім цього, доглядача зазвичай можна знайти в його каюті між другою та п’ятою годиною щодня, бо в цей час він заповнює корабельну документацію. І що іще важливіше: саме він відповідав за працевлаштування нових членів екіпажу.
Напередодні Емма написала дідусеві, щоб подякувати йому за допомогу, але вона не зізналася, що намірилася вчинити, хоча й відчувала, що він і сам здогадується.
Після того як годинник на будівлі Беррінґтон-хаусу вдарив двічі, а доктор Воллес так і не з’явився, Емма підхопила свою маленьку валізку і вирішила, що настав час прогулятися до доглядача. Коли вона нервово ступила на сходи, то запитала першого
«