Драми. Улас Самчук
Ади – приятельки головної героїні – найменш виразний у драмі. Дівчина життєлюбна, безжурна, хоча надто заземлена, позбавлена будь-яких політичних емоцій. Її світ обмежений чоловіками, новими капелюшками і легкою музикою. Хоча в епізоді імітації гри пальцями виявляє байдужість, а може, й жорстокість щодо Фріца, який утратив на війні кілька пальців правої руки. Якщо Грін намагається сперечатися з паном сотником, то Ада не може дати сміливу інтелектуальну відсіч Маї. Тим більше, що подруги у швидкому часі стануть ворогами: Ада любить Фріца, закоханого в Маю, яка не має наміру відмовлятися від расового красеня і готова боротися за право назватися його дружиною, незважаючи на своє кохання до Сама.
Драматичний твір У. Самчука має виразні ознаки інтелектуалізму. Інтелектуальна п’єса, як стверджує Ю. Борев, – це особливий тип драматургії: персонажі в особах розігрують художню концепцію автора; п’єса дає раціональний аналіз актуальних проблем сучасності; світ п’єси реальний і умовний. Інтелектуальна драма – це зіткнення не тільки характерів, але передовсім думок, які ці характери висловлюють і розігрують; це не стільки сутичка характерів, скільки сутичка ідей. Інтелектуальна драма прагне не стільки правдиво показати типові характери, які діють у типових обставинах, скільки розв’язувати ту чи іншу проблему в усій її багатогранності[13].
Інтелектуалізація мистецтва, як то помітив свого часу Б. Брехт, була пов’язана з гіпертрофією емоційного начала. Доба фашизму робила ставку на емоції, культивувала дикі пристрасті, і це спонукало художників до різкого підкреслення раціонального начала в мистецтві. П’єса «Жертва пані Маї» спонукає реципієнта до глибинного аналізу ідеологічних і філософських проблем; вона відзначається увагою до актуальних питань сучасності, органічним переходом зовнішньої дії у внутрішню, діалогізацією, використанням підтексту і символіки. Розмова про наміри пані Маї вийти заміж за достойного чоловіка і народити від нього дітей поступово переходить в інтелектуальну дискусію про долю людини і нації в сучасному світі. У. Самчук створив драму з інтелектуальною проблематикою, де увага з побутових обставин переноситься на проблеми буття, духовні драми і колізії. Звертаючись до нової теми, письменник, відповідно до власних ідейно-художніх настанов і вимог, надав їй несподіваного оригінального, почасти дискусійного трактування. Кожний із персонажів висловлює свою думку і позицію, що створює особливу поліфонію твору. Думка у драмі – це те саме слово-дія, яке набуло подоби інтелектуальної абстракції.
Аналізуючи трилогію «Ост», Г. Костюк відзначав досконале володіння письменником технікою конструювання монологів і діалогів: «На діалог Улас Самчук першорядний майстер. Знайти йому відповідника в нашій сучасній літературі трудно»[14]. Щодо мистецьких вартостей драматичного діалогу сумніватися теж не доводиться. Він вибудовується у п’єсі
Борев Ю. Интеллектуальная драма / Ю. Борев // Эстетика. Теория литературы: Энциклопедический словар терминов. – Москва: ООО «Издательство Астрель»: «Издательство АСТ», 2003. – С. 158.
Костюк Г. Образотворець «времени лютого» / Г. Костюк // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: у 4-х кн. – Київ: Видавництво «Рось», 1994. – Книга друга / упоряд. В. Яременко, Є. Федоренко; наук. ред. А. Погрібний. – С. 509.