Мандрівні комедіанти. Леопольд фон Захер-Мазох
який не скаржиться, коли на його постріли відповідають також пострілами. Тому й кажу вам, справедливо було убивати нас, відстрілювати, наче хижаків, але несправедливо вершити над нами суд чи вести на шибеницю, бо на війні не гоже судити й вішати ворога.
Поміркуйте над цим, шановне панство, і ви нічим не зможете мені заперечити, жодним словом.
Правда ваша, несправедливо проливати кров!
Звичайно, але всі ми ведемо свій родовід від Каїна, який пролив кров брата свого. Ми нічим не різнимося від нього. Якби було інакше, хіба ж велися б на світі війни?
Бог створив цей світ таким, яким він є, добре створив, на мою думку, тож справедливо так, як є. І якщо існують війни, мародерство та розбій, якщо один звір роздирає іншого, одна людина вбиває іншу, а один народ нищить інший народ, то все відбувається з волі Божої. Бо якби Бог хотів, щоб було інакше, то було б інакше!
Нас приведено на світ і все на тому! Тепер самі собі давайте раду. Гризіться, як гризуться звірі, поневолюйте інших, позбавляйте їх повітря та світла, як у лісовій хащі одне дерево затінює друге, аж доки те не впаде від браку простору. І не говоріть про релігію, про те, що – добре, а що – зле. Найлютіший голод. А що кажуть заповіді: не убий, не вкради, не свідчи фальшиво проти ближнього свого, не побажай дому ближнього свого, не побажай жони ближнього свого й усього того, що той ближній має! Цих заповідей немає у святій книзі Господа, їх не прочитаєш ні на блакитних небесах, ні у воді, ані на землі.
Усюди панує одне правило: мусиш убити! Всі ж інші заповіді писані багатими для бідних, ситими для голодних, щоб не ремствували на свої злидні.
Певно, ви бачили павутину, сплетену павуком, яка вона гарна, тендітна, мов мереживо на сукні якоїсь благородної пані, але ж це не що інше, як знаряддя убивства. Хіба муха, що потрапила в тенета, має менше право на життя, аніж павук? Хіба шуліку, котрий хапає в пазурі й розриває на шматки жайворонка, що злетів у височінь співати хвалу Господу, не створив той самий Бог? Якби Бог не хотів, щоб муху убив павук, а жайворонка – шуліка, хіба створив би він павука й шуліку, або не дав їм інший прохарчунок, як вівцям та коням?
З цим боротися неможливо, так уже є. Усі живі істоти у світі живуть за кошт життя інших. Священники проповідують з амвона щось зовсім протилежне, але ж вони не сиділи з Господом Богом за одним столом.
Насправді все так, як я кажу. Щоправда, люди у своєму щоденному житті цього не помічають, бо більшість живе нинішнім днем, не загадуючи багато наперед. Однак деколи вночі, коли не спиться, в голову приходять такі розмаїті думки…
Нині люди уже не ведуть воєн і не проливають крови, зате вбивають одні одних векселями, відсотками, шахрайством, екзекуціями, і якщо хтось, не порушуючи букви закону, за допомогою суду, забере мій дім і мій ґрунт за несплату відсотків, хай би вже ліпше всадив мені ніж у груди. Все б скінчилося тоді за одним махом, а то тиняєшся по життю й умерти не годен, та й хіба це життя. Ви, потомки Каїна, стали мудрішими тепер у мистецтві усувати один одного