Мисливські усмішки. Остап Вишня

Мисливські усмішки - Остап Вишня


Скачать книгу
та й кинув, воно б і нічого, а то – напам’ять. А хай їй грець! Найдужче вона мені втямки далася.

      Книжки я любив змалку. Пам’ятаю, як попався мені Соломонів «Оракул»{10}. Цілими днями сидів над ним та кульку з хліба пускав на оте коло з числами різними. Пускаю, аж у голові макітриться, поки прийде мати, вхопить того «Оракула» та по голові – трах! Тоді тільки й кину.

      Взагалі любив я книжки з м’якими палітурками..

      Їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить.

      Не любив «Руського паломника»{11}, що його років двадцять підряд читала мати. Велика дуже книжка. Як замахнеться було мати, так у мене душа аж у штанях.

      А решта книг читалося нічого собі.

      Писати в газетах я почав у Кам’янці, на Поділлі, 1919 року, за підписом Павла Грунського{12} (Чого я був у Кам’янці, питаєте? Та того ж, що й ви!). Почав з фейлетону.

      Часто мене запитують, де я мову свою взяв.

      Мову свою я взяв з маминої циці. Це – невичерпне джерело мовне.

      Зверніть увагу на це, матері, і ваших діточок ніколи не доведеться українізувати.

      Хто вивершив мову? Робота. Робота і вказівки А. Ю. Кримського{13} та Модеста Пилиповича Левицького{14}, що з ними я мав щасливу нагоду працювати і про яких я завжди згадую з почуттям глибокої подяки.

      Жив я в Києві. В Харків «мене переїхали» 1920 року, в жовтні місяці, а в квітні місяці 1921 року почав я працювати у «Вістях» з Вас. Блакитним{15}.

      У «Вістях» почав я працювати за перекладача. Робота серйозна, робота відповідальна, робота тяжка, бо доводилося-таки як слід пріти над газетними отими перекладами.

      Перекладав я, перекладав, а потім думаю собі:

      «Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати!! А потім – письменником можна бути. Он скільки письменників різних є, а я ще не письменник. Кваліфікації не знаю, що я, – думаю собі, – робитиму».

      Зробився я Остапом Вишнею, та й почав писати.

      Сиджу собі та й пишу. Робити більше нічого, папір є, робота не важка – не те, що там шість годин у яку-небудь книгу рахунки записувати.

      Спочатку було тяжкувато, бо папір попервах був поганкуватий і чорнило не дуже добре, та й олівці часто ламались, а потім, як «Книгоспілка»{16} взялась постачати добре канцприладдя – стало легше. Уже й промокачка появилася, вже не доводиться тобі твори до стінки ліпити, щоб не розмазувалося, – твори кращими виходять, чепурнішими.

      Потім купив портфеля – зробився вже справжнім солідним письменником.

      Роки собі минають – стаж собі набігає.

      Ах, яка це хороша штука – стаж!

      Він так сам по собі непомітно набігає, а здорово нашого брата підтримує.

      А там за стажем, дивись, і «маститість» прийде.

      Уже так, коли придивишся на волосся, видно, що щодня «маститості» прибавляється. Швидко-швидко вже замість волосся сама «маститість» на голові буде.

      Тоді вже зовсім добре. Прийдеш до редакції, принесеш що-небудь, редакторові незручно буде зразу пугнути. І скаже редактор


Скачать книгу

<p>10</p>

Соломонів «Оракул» – збірник афоризмів і загадок ізраїльсько-іудейського царя Соломона (? – 928 р. до н. е.).

<p>11</p>

«Русский паломник» – ілюстроване видання.

<p>12</p>

Писати в газетах я почав у Кам’янці, на Поділлі, 1919 року, за підписом Павла Грунського. – Ідеться про публікацію перших фейлетонів письменника в кам’янець-подільських газетах «Народна воля» і «Трудова громада».

<p>13</p>

Кримський Агатангел Юхимович (1871–1942) – український сходознавець, історик, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, письменник, перекладач, академік УАН (з 1918 р.).

<p>14</p>

Левицький Модест Пилипович (1866–1932) – український письменник, лікар, педагог.

<p>15</p>

Блакитний Василь Михайлович (справжнє прізвище – Елланський; 1894–1925) – український письменник.

<p>16</p>

«Книгоспілка» – кооперативна видавнича та книготорговельна спілка, створена в Харкові 1922 р. (мала філії в Києві, Одесі, відділи і представництва в інших містах України). У 1922–1930 рр. випустила більше 3000 книжок художньої, навчальної, масово-політичної, кооперативної та іншої літератури тиражем понад 40 млн примірників. Після створення в 1930 р. Державного видавничого об’єднання України (ДВОУ) «Книгоспілка» припинила видавничу діяльність.