Сторінка з книги. Наталена Королева
про немочі, які «мов рукою здіймають», а навіть не уявляють собі більших частин-орґанів, з яких складається людське чи тваринне тіло. Анекдотичні «пеські кісточки» або «сердешна кісточка» подостатком характеризують їхні анатомічні знання, як такі ж знамениті ліки – «комарине сало», цілюща на все ростина «немортика», або «вовчий піт» – свідчать про їхні відомости фармакольоґічні, а часті діяґнози жіночих недуг у чоловіків або знаходження «цуцинят» під язиком і т. д. – про їхні способи встановлення й пізнавання хоріб. Мимо того, мабуть, нема людини чи то в селі, чи навіть у місті, котра б не знала особисто того чи іншого випадку, коли така чарівна шептуха-бабуся привела довірливого немічного до каліцтва або й передчасної смерти. А тим часом, повторяю, й неосвічені, й освічені люди все ж таки й по нинішній день, бодай інколи, мають довір’я до «народніх» ліків, до «природніх» лікарів і, переважно, лікарок. Варто поглянути в оповістки першої ліпшої поширеної ґазети, в якій хочете мові, а особливо по ґазетах американських, ще більше – в оповістки калєндарів, – і ви здивуєтесь скільки всяких непатентованих ліків пропонують «природні» лікарі для немічних, переважно на хороби затяжні, хронічні. Це – новітня форма знахорства, яка робить собі славу і великі, здебільшого, заробітки, користаючи з найкультурніших способів інформації та реклями.
Чому ж це все можливе й досі? І чи переможе колись поважна й совісна медична наука своїх темних, неосвічених «конкурентів», більшість яких очевидно спекулює й живиться шахрайством?
Безсторонньо говорючи, мабуть, ні. Певніше за все, що доки істнуватиме людство, спритнішим чародіям та знахорям не забракне клієнтелі. Бо причини цього полягають, перше, в недосконалости медичної науки. Не зважаючи на всі надзвичайні досягнення за які лишень останні три десятки років, коли наука довідалась про такі таємниці живого життя, як ендокринні залози[7], про вітаміни[8], про трансплянтацію (пересаджування) цілих, складної будови знарядів (орґанів) з тварини на людину (наприклад, орґани малпи – людям), все-таки і в природі взагалі, і в природі живих творів ще й нині є стільки таємниць, про які й найосвіченіші люди нині не мають найменшої уяви. З того повстає повна неможливість безпомилкового пізнання кожної немочі й безпомилкового лікування того чи іншого випадку захорування. Не говоримо вже про те, що при кожній майже немочі не завжди є можливість урахувати всі стороні обставини, котрі можуть вплинути несприятливо на її перебіг або про те, що на деякі недуги медицина не знає жадного ліку певного, як, наприклад, захорування на рака або пістряк, також і на сухоти, почасти – на цукрівку чи певні форми шкіряних екзем, дарма, що всі названі хороби дуже поширені, часто трапляються й багатьом людям приносять тяжкі страждання, а то приводять і до смерти. Друга причина, що дає підстави для істнування знахорства, лежить у самій натурі людській: не здібність до суґґестії, тобто віра в те, що інші хотять тобі навіяти, або віра в те, що сама людина собі вимислить,
Ендокринними залозами звуть часом незвичайно дрібні й тому до недавнього часу невідомі медицині утвори (орґани), що вилучають з себе переважно вельми сильні соки, котрі порядкують життям чи то окремих (великих) орґанів тіла, чи й життям всього організму («Ж[иття] і З[нання]», 1928–1929, ч. 4).
Вітамінами називають фактично й досі ще невідомі матерії, присутність котрих доведено в ріжних річах, що ми споживаємо (напр[иклад], у маслах баклажанах, цитринах, в лушпайках рижу тощо). Доведено, що жива тварина не може бути дужою, коли не споживає річей, що мають в собі вітаміни. Про це довідалися також дуже недавно.