Галицька сага. Примара миру. Петро Лущик
Кайдан з досади закусив нижню губу. І знову сьогоднішній день пропав даремно. Він так і не дізнався, чи встигла передати арештована комусь ці матеріали і кому саме. Судячи з її стану, на сьогодні досить. Та й ніч уже надворі!
– Відведи її до камери! – розпорядився комісар.
Аспірант із сумнівом подивився на нерухому жінку.
– Та її нести треба! – вичавив він.
– То неси!
Але Смольницький не став піднімати заарештовану, лише сказав: «Покличу когось!» і зник за дверима. Невдовзі повернувся з іншим колегою. Вони мовчки підхопили Ольгу під руки і потягнули до дверей. Міхал Кайдан провів цю «процесію» мовчазним поглядом і важко опустився у крісло.
Напевне, сьогодні він залишиться тут. Потрібно виробити план поведінки на завтрашній допит. А те, що саме завтра вирішиться все, комісар не сумнівався. Ще однієї такої розмови ця українка не витримає!
Це ж треба, щоб так пощастило! Польська поліція розшукувала комуністку Савицьку. Вони виявили усіх носіїв цього прізвища у Львові. Що найкумедніше, Стефанія Савицька, з котрою проживала Басараб, ніякого відношення до комуністів не мала. Дощової ночі дев’ятого лютого поліція зробила ревізію у всіх Савицьких міста. Не обминули і їхню квартиру. Знайдені під час ревізії дев’ятнадцять аркушів документів злочинної організації УВО стали презентом для комісара.
Міхал Кайдан вкотре вчитався у вилучені аркуші.
Далебі, але вилучені у Басараб папери були не те що небезпечними для держави, вони були вбивчими. Інформація про окремі полки, військові казарми, тексти німецькою мовою – «Volkskrieg» (Народна війна), де визначалися способи й тактика повстанської боротьби, та «Lage Polen» (Становище Польщі) – про економічне і стратегічне становище Польщі з коментарями щодо військових приготувань, планів військових казарм. Міхал Кайдан перебував у двоякому стані. Звичайно, викриття такої розвідниці, якою безперечно була Ольга Басараб, не могло не потішити самолюбство комісара, але, з іншого боку, вже сам факт того, що вона була і, судячи із захоплених матеріалів, була не останньою в УВО, напрошував на небажані роздуми. І найгірше, що арештована нікого не виказала.
Він досі не може собі пробачити те, що на першому допиті повірив словам тендітної мініатюрної жіночки, ніби матеріали залишив знайомий Іван Кучма – випускник Віденської політехніки. Точніші відомості про нього та адресу Басараб повідомити відмовилася. Пошуки Кучми залишилися безрезультатними, отже, він не був реальною особою. Так була втрачена майже доба, поки він, комісар Кайдан, зрозумів, що зовнішність може бути оманливою. Що ж, він недооцінив Басараб. Сьогодні вже дванадцяте число – і результатів ніяких. А ні, вже тринадцяте! Додому йти вже не має сенсу. Переночує тут.
Комісар Кайдан так заглибився у читання, що не помітив, як проминув час, і здригнувся, коли у двері постукали й, не дочекавшись дозволу, зайшов Теодор Смольницький.
– Що таке? – грубо поцікавився Кайдан.
– Пане комісаре! Ви маєте там бути… – пробурмотів асистент.
– Де бути? – не зрозумів Кайдан. – Говори ясніше!
– Камера номер