Марія Кюрі. Юлия Потерянко
зовсім закинула і тепер читала тільки розважальні романи. Вона навіть помітила за собою цілком нову звичку, яка здавалася їй дивною: заливатися веселим сміхом, коли вона перебуває на самоті. Всі думки вилетіли у неї з голови, залишилися тільки безтурботність і породжений нею постійно піднесений настрій.
У селі Маня не відчувала себе самотньою – у сусідів підростали хлопчики та дівчатка її віку. Вся ця галаслива компанія із задоволенням прийняла веселу, розумну і симпатичну гостю, яка при цьому постійно поступалася їм у різних рухливих іграх, від чого ні краплі не засмучувалася. Всім подобалося голосно сміятися, коли Маня не могла зловити м’яча. Діти разом гойдалися на гойдалках, купалися в річці, ночами при світлі смолоскипів ловили раків і гуляли в лісі цілими днями. Приїжджій з Варшави дівчинці найбільше подобалося в сільському житті те, що різні ласощі на кшталт ягід і фруктів (особливо суниці) тут коштують так дешево і їсти їх можна не як десерт, а насипати просто в тарілку, ще й з гіркою, та наїдатися досхочу.
Попри те, що в рухливих іграх Марія поступалася своїм сільським одноліткам, у верховій їзді вона робила великі успіхи. Справа в тому, що у її дядька був цілий кінний завод – близько 50 породистих коней. Дівчинці дозволялося інколи брати одного з них, щоб покататися. Так за одне літо вона опанувала науку правити конем, коли він біжить риссю або мчить галопом. Мані дуже подобалося сідати верхи і об’їжджати околиці без будь-якої мети, просто для свого задоволення.
А ще за цей рік дівчинці довелося вперше побачити гори. Зимувати вона вирушила до Карпат до ще одного свого дядька на ім’я Здзіслав. Він служив у невеликому містечку нотаріусом, непогано заробляв і славився веселою вдачею. Сім’я у дядька була до пари йому самому, тому щотижня в будинку влаштовували справжню вечірку – то запрошували гостей, то відзначали якесь місцеве свято. Особливо Мані сподобалася Масляна, коли всі, святково вбравшись, надягнувши маски і взявши з собою смолоскипи, кілька днів каталися на санях округою і шумно проводжали зиму. На святкові нічні поїздки запрошували навіть музикантів! Вони, незважаючи на холод, грали веселі пісні, яким належало підспівувати просто під час їзди. Закінчувався шлях цієї незвичайної процесії справжнісіньким балом у кого-небудь із сусідів. З частуванням і танцями. І Маня завжди була найвправнішою танцівницею на цих прийомах. «Можливо, ніколи, ніколи в житті мені не доведеться веселитися так, як тепер. Після цього свята я дуже засумувала за домівкою», – писала вона Казі після тієї Масляної.
Веселі та неймовірно довгі канікули мали закінчитися в липні 1884 року, коли Мані за домовленістю належало повернутися до батька у Варшаву. Але відразу після її приїзду в дім до поважного вчителя прийшла одна з його колишніх учениць, яка згодом одружилася з французом і стала графинею Флері. На знак подяки за науку вона запропонувала своєму наставнику на два місяці канікул забрати до себе не тільки Маню, але й її сестру Елю. Наступного