1984. Ми. Джордж Оруэлл
це було вже не важливо. Він подумав про її оголене молоде тіло так, як бачив його уві сні. Раніше він вважав її такою ж дурепою, як і всі інші партійні жінки, з головою, набитою брехнею і ненавистю, зі шматком льоду замість серця. Його охопила паніка при думці, що він може втратити її, втратити це білосніжне тендітне дівоче тіло! Найбільше він боявся того, що вона просто передумає, якщо він не зв'яжеться з нею якнайшвидше. Але організувати таку зустріч було чисто фізично складно. Це було наче намагатися робити хід у шахах, коли тобі вже поставили мат. Куди не повернись, телеекран стежить за тобою. Насправді, всі можливі способи спілкування з нею спали йому на думку протягом п'яти хвилин після прочитання записки, але тепер, коли у нього був час подумати, він ретельно обмірковував кожний з них, немов розкладаючи на столі набір інструментів.
Очевидно, що зустріч, подібна до тієї, яка відбулася сьогодні вранці, не могла повторитися. Якби дівчина працювала у Відділі Документації, як і Вінстон, все могло б бути доволі легко, але він мав дуже примарне уявлення, де саме у будівлі знаходиться Відділ Художньої літератури, та й, власне, у нього не було ніякого приводу для його відвідування. Якби він знав, де вона живе і коли йде з роботи, він міг би зустріти її де-небудь по дорозі додому. Намагатися простежити за нею до самого будинку було небезпечно, тому що це означало б підкараулити її біля виходу з Міністерства, а тинятися під вікнами Міністерства без видимої причини теж був не варіант, адже це обов'язково приверне увагу та викличе підозру. Відправити листа він поштою він теж не мін. Всі листи відкривалися та перевірялися – такий був порядок. Та й, власне, мало хто нині писав листи. Для повідомлень, які іноді доводилося відправляти, були спеціальні листівки з довгими списками фраз, і ви просто викреслювали непотрібні. У будь-якому випадку він не знав навіть імені дівчини, не кажучи вже про її адресу. Врешті-решт він вирішив, що найбезпечнішим місцем була їдальня. Якби йому вдалося опинитися з нею вдвох за столиком десь посередині зали, не дуже близько до телеекранів, і при достатньому гулі голосів навколо, і якби ці умови тривали, скажімо, тридцять секунд, вони б змогли перекинутись парою слів.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.