Мелодія кави у тональності кардамону. Наталія Гурницька
хотілося лякати цю дівчинку. Відчував якусь дуже невмотивовану та дивну ніжність до неї. Добре, що вона хоч є старшою, аніж він думав раніше. Принаймні, не вважатиме, що втратив здоровий глузд і вподобав дитину.
Відчуваючи погляд Адама, Анна тихенько зітхнула. Здається, всі обіцянки самій собі летять шкереберть і вона не може забути цього чоловіка. Цікаво, чому він так уважно вивчає її? Йому не байдуже?
Раптом Адам поклав долоню на її руку. Навіщо? Сам не зрозумів – просто мав гостру потребу це зробити. Ковзнув долонею вгору по її руці, кудись аж під рукав літньої сукні, відчув під пальцями гладеньку шкіру передпліччя і зупинився за крок від того, щоб остаточно втратити бажання зупинятися. Посунувся б значно далі, проте розумів, що не повинен. А шкода, бо навіть під тією жахливою сукенкою бачив, які в Анни гарні плечі та груди. Якби вона не була такою невинною, як виглядає. Почувався цілковитим ідіотом, коли торкався її так, як не мав би торкатися.
На секунду Анна заплющила очі. Доторк руки Адама примусив її відчути незрозуміле збентеження та млість. Вона підвела голову і несміливо, самими лише очима, усміхнулася йому. Чому всміхнулася? І сама не зрозуміла.
Адам перехопив її погляд. Дивилася на нього так, ніби те, що він щойно зробив, було чимось цілком зрозумілим, таким, чого й очікувала від нього. Вона аж така мудра?
Несподівано для самого себе він торкнувся її сміливіше і з подивом зрозумів, що цій наївній дівчинці кожного разу вдається не лише зацікавити його, але й примусити повестися так, як він собі не планував. Що за напасть така?
Обережно вивільнивши руку і ніби вибачаючись за те, що мусить це зробити, вона ніяково всміхнулася йому.
– Я пана не виганяю, але сьогодні вдома теж нікого немає… Прийдіть пізніше. Дуже пана прошу.
Дивилася на нього ледь наполохано, проте вже так, ніби не лише добре розуміла, чому він саме так повівся з нею, але й знала, що це для неї означає. Можливо, вона не така вже й невинна, як виглядає. Іноді саме такі гарненькі дівчатка надто рано потрапляють у пікантні історії. Хоча… Виглядає таки занадто доброчесною для такого.
Адам спробував зазирнути Анні в очі, але вона скромно потупила погляд, враз врівноваживши неоднозначність нещодавнього поводження підкреслено невинною посмішкою та виразом безгрішності на обличчі. Майже зуміла порятувати ситуацію, бо Адам таки не встиг збагнути, чи насправді побачив у ній розуміння його бажань, чи це лише здалося йому.
Ще раз уважно придивившись до неї, він побачив лише скромно потуплені очі і ввічливу усмішку на губах. Єдине, у чому тепер не сумнівався, – щось у цій дівчині його зачіпало. Але що? Поводилася не аж так сміливо, щоб він міг злегковажити всі писані та неписані правила моралі, проте її личко та фігура викликали цілком прогнозовані бажання, і це важко ігнорувати. Вона гарна, здорова і дуже молода. Можливо, йому просто хочеться переспати з нею. Дозволити собі таке він не може, а отже, зациклився на цьому бажанні. Доволі дурна поведінка, проте не безглузда. Принаймні, в ній є хоч якась логіка.