Міра людини. Марко Мальвальди
Джан Ґалеаццо? До речі, ви знаєте, що вас згадують у нових міських співаночках із цього приводу? Якраз чув одну вчора на вулиці біля Навільї.
І Портінарі своїм чистим дзвінким тенором заспівав:
Не ладиться в Ізабелли з Ґалеаццо в ліжку,
Кличуть майстра Леонардо, щоб поміг їм трішки:
«Швидко зроби якийсь важіль чи, може, лебідку,
Бо інакше не стоїть, біс йому в печінку!»
Сумна слава шлюбних труднощів Джана Ґалеаццо Сфорци й Ізабелли Араґонської, враховуючи тодішній брак приватності, про який уже йшлося, прокотилася по всьому Мілану. Минали місяць за місяцем, а юний герцог Джан Ґалеаццо, якому ледве виповнилося двадцять, так і не спромігся виконати свого шлюбного обов’язку із законною дружиною Ізабеллою. Незрозуміло, чи то через фактичну impotentia coendi, як стверджував Амброджо Варезе да Розате, придворний лікар та астролог, чи через несприятливе та нещасливе положення зірок, як клявся й завіряв бідолашний герцог, а чи, можливо, через особливий фізичний потяг Джана Ґалеаццо до міцних пажів, з якими він нерідко ховався за важкими шторами, як базікали по всьому місту та на його околицях. Але факт такий: протягом кількох місяців шлюб так і не увінчався, як годиться, потужним поєдинком у ліжку, і саме цим скористалися Людовіко Моро й кардинал Асканіо Сфорца, щоб примусити Джана Ґалеаццо виконати свій обов’язок. «Невиконання шлюбного обов’язку – то смертний гріх! – залякували його дядьки. – Тож якщо не хочеш горіти в пеклі, постарайся придушити твою природну відразу до жінок і зроби як треба, інакше шлюб буде анульовано, посаг твоєї дружини доведеться повернути, а ми втратимо десятки тисяч дукатів, не кажучи вже про нашу репутацію».
Тим часом до кімнати зайшла Катерина й почала прибирати зі столу нечисленний посуд. Десять секунд, не більше, але достатньо, щоб почути репліку Портінарі й побачити, як спохмурніло обличчя сина.
– На жаль, у мене немає такої влади, месере Аччерріто, – сказав Леонардо, відводячи погляд. – Я можу додати сил чоловікові за допомогою шарнірів та шестерень, але не можу змінити його волі та схильності. А якби й міг, то присягаюся: нізащо б цього не зробив.
– Та годі вам, месере Леонардо! Про те, що Джан Ґалеаццо віддає перевагу хлопчикам, і у Франції знають, це давно не державна таємниця. До речі, месере Леонардо… вам відомо, що в цьому місті за гомосексуалізм спалюють на площі? За наказом Ґалеаццо Марії, якого поки ще ніхто не скасовував. Це вам не Флоренція, тут деяких речей не терпітимуть.
– На що це ви натякаєте, месере Аччерріто?
– Ні на що, просто хотів дати вам пораду. Люди шепочуться. Це вам не Флоренція. Ох, рідна моя матінка Флоренція!.. Не знаю, як ви, а я за нею дуже сумую…
– Можна мені у вас дещо запитати, месере Аччерріто? – жваво прощебетала Катерина.
– Питайте, монна Катерино.
– Якщо ви так уже сумуєте за Флоренцією, то чому не повернетеся?
– Тому що не вважаю це доречним, ось чому. Ви потребуєте