ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу. Олександр Дан

ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу - Олександр Дан


Скачать книгу
з лісовий горіх. – Ось цей – то є сама досконалість.

      Невисокий сивий єврей з піднятими на волосся роговими окулярами ось уже зо п'ять хвилин розглядав крізь лупу діамант, затиснувши його тоненьким пінцетом у руках у білих бавовняних рукавичках.

      Він обережно поклав камінь і взяв інший із жменьки майже однакових за розміром і формою каменів, що розсипом лежали на чорному лаковому столі.

      – Чудово! – і далі захоплювався він. – Гранування дивовижне! В усіх рундист, немов лезо… Кольори і чистота – як Божа роса…

      З Левом Гольденбергом, ювеліром, емігрантом з Радянського Союзу, Тревора кілька років тому познайомив головний редактор Les Mondes Рошфор, який часто замовляв у нього ювелірні вироби.

      Лев Гольденберг робив дивовижні копії найкращих колекцій ювелірних домів Європи.

      «Покажіть мені фото шедевра, і я зроблю вам у сто разів краще і вдвічі дешевше», – любив повторювати старий єврей щоразу, як до нього зверталися потенційні клієнти. І справді, майстром він був неперевершеним.

      – Є в мене один замовник, який усе це може взяти одним лотом, – не відриваючи очей від чергового каменя, сказав ювелір. – Якщо з ним добре поговорити, то мільйонів п'ять за лот виплатить одразу. А можливо, і більше.

      – Леве, я поки не думав продавати. Мені б їх десь заховати на певний час.

      – Тео, ти не зрозумів, – відвівши очі від діаманта і спрямувавши свій колючий погляд на Тревора, м'яко сказав ювелір. – П'ять мільйонів не доларів, а єврів. Це дуже великі гроші, друже мій.

      – Леве, мені треба тільки надійне місце на кілька днів, до Різдва. Я живу в готелі, і тримати їх у сейфі вкрай необачно.

      – Тов6, мій друже, гаразд, – дещо засмучено промовив ювелір, збираючи всі камені в зелений оксамитовий мішечок. – Ти знаєш, що надійнішого місця тобі не знайти. Але якщо надумаєш продати, то тільки скажи, і я все влаштую впродовж двох-трьох годин.

      Через деякий час після розмови з ювеліром Тревор сидів на відкритій терасі невеликого ресторану в самому центрі Женеви, читаючи за філіжанкою кави свіжі газети.

      У минулому залишилися військова служба, про яку нагадувало бліде татуювання у формі черепа на лівому плечі, як абревіатура розвідувального батальйону бригади морської піхоти Французького іноземного легіону, розквартированого в Алжирі, і факультет Французького інституту журналістики при університеті «Париж Пантеон-Ассас». Нині він значився особливим військовим кореспондентом газети Les Mondes.

      Про своє дитинство Тревор пам'ятав мало й уривчасто, оскільки родина весь час кудись переїжджала.

      Батько Тревора родом із Підкарпатської Русі7 (це територія сучасної Закарпатської області України), український русин8. Але на початку Другої світової війни, коли Закарпаття, що входило на той час до складу Чехословацької республіки, було окуповано угорськими військами, його сім'я емігрувала спершу до Праги, а після


Скачать книгу

<p>6</p>

Тов (ідиш) – добре, гаразд.

<p>7</p>

Підкарпа́тська Русь (чес. Podkarpatská Rus, Země Podkarpatoruská; також Карпа́тська Україна з вересня 1938 року – чес. Země Zakarpatskoukrajinská) – назва одної з п'яти (пізніше чотирьох) земель, які входили до складу першої Чехословацької Республіки 1919—1938 (з 26 жовтня 1938 року перейменована на Карпа́тську Україну – автономний край у складі другої Чехословацької Республіки). Обіймала територію сучасної Закарпатської області України.

<p>8</p>

Руси́ни (руте́ни, русна́ки) – назва українців до XVIII століття; на західноукраїнських землях – до початку ХХ століття. Донині збереглася на Закарпатті. Первісно слово «русин» уживалося тільки в однині як похідне від форми множини «русь». Багато хорватських істориків ототожнюють русинів з білохорватами, вважаючи їх нащадками білохорватського племені.