Канікули для Інформи. Олександр Есаулов
Дроник попрохав:
– Сергійку, можна мені до комп’ютера?
Хлопець, не кажучи ані слова, поступився своїм місцем. Дроник сів за клавіатуру, швидко набрав і відправив електронного листа.
– Тепер чекаємо.
Обидва не відривали погляду від монітора. Через кілька хвилин екран покрився срібними брижами і з нього вилізла… голова! Сергійко придивився.
– Отакої…
У голови кліпнули очі.
– Чипсете! – нарешті отямився Сергійко. – Чипсете, друзяко! Як же я радий тебе бачити!
Чипсет був першим помічником та дворецьким Великого Процесора.
Голова посміхнулася та спитала:
– Дронику, як тут? – а потім привіталася: – Радий вас бачити, Ваша Величносте!
– Усе в порядку, можна переходити, – промовив Дроник.
– І цей туди ж… Не називай мене «Ваша Величність»! Тут я просто Сергійко!
Очі глумливо подивилися на хлопця.
– Не кажіть дурниць! Як це принцеса Інформа, дочка й спадкоємиця Великого Процесора, Хазяїна та Володаря Заекрання, Жорстких Дисків, Чипів і Числень, може прийти в гості до простолюдина? Ти що, не розумієш? Це неприпустиме порушення протоколу! Вчи тебе, вчи…
Зненацька голова сіпнулася та зникла, а замість неї в моніторі з’явилася голівка дівчини з волоссям світло-золотавого кольору, що вилося великими локонами.
– Інформо! – радісно вигукнув Сергійко.
– Сергійку! Не слухай ти цього дурня…
Інформа напружилася і поруч з головою просунула руку.
– Та допоможи чи що… Теж мені, кавалер… Бачиш, дамі незручно!
Враз почервонілий від зніяковілості, хлопець обережно взяв принцесу за долоню та потягнув на себе.
«Яка ж вона віртуальна, якщо долонька в неї така тепла та м’яка?» – подумав Сергійко, допомагаючи принцесі переходити у фізичний світ. Інформа важко протискувалася крізь екран монітора.
– Не міг екран ширше завести, – жартівливо дорікнула вона Сергійкові.
Нарешті принцеса повністю опинилася в кімнаті. Вона обтрусилася, окинула швидким поглядом кімнату в пошуках дзеркала і, нічого не знайшовши, поправила зачіску навпомацки. Доки принцеса займалася своїм зовнішнім виглядом, з екрана вилетів Чипсет. Зробивши короткий перекид, він усе ж таки не зміг ухилитися від зустрічі з одежною шафою. Бумс! – пролунав глухий удар.
– Уф! – коротко скрикнув Чипсет. – Понаставили тут…
– Атож, Сергійку, покої в тебе не зовсім… тобто, не дуже королівські, – докинула принцеса.
– Та вже які є, – майже образився хлопець.
– Та все гаразд, не бери в голову. Ну, здрастуй, Ваша Величносте! Я вважала, що у фізичному світі королі живуть краще!
– О, принцесо… – посміхаючись, Сергійко вклонився й жартівливо потряс перед собою рукою, наче якийсь придворний. – Тільки знаєш, Інформо, тут краще без титулів. Хоч це і порушення протоколу, зате цікавих буде менше, а то життя не дадуть, згода?
– Нехай…