За двома зайцями. Вибране. Михайло Старицький
Але ж і ягодка! Як повидів її, ну просто все в головє замакотрилось! Просто, як только в руках її подержиш, дак так робиться у тебе унутрі, як у самоварі, аж гуде! Ну й дівчина ж! Да за таку ж дівчину, доложу вам, можна всього себя обголити чисто і піти по Хрещатику таким хвасоном… Єй-богу, можна, даже по морозу! Не видержу, треба її діждатись, хоть раз ще глянуть!
Вихід VI
Голохвостий і Секлита.
Секлита (з горщечком і пляшечкою). Ну, спочатку покушайте моєї настояночки на горіхових листях та оцими пиріжками закусіть, з потрібкою…
Голохвостий. Викушайте ж самі!
Секлита. Пошли ж вам боже, чого ви бажаєте, а моїй Галі долю щасливу! (П’є і знов налива.)
Голохвостий. Дай боже! З іменинами вас поздоровляю! (П’є.) А-а! Оце горілка так так! Мов вогнем по жилах пішла! Та й пиріжки ж до того, дай вам боже здоров’я! (Їсть.)
Секлита. Та по первій же ніхто не закусює; викушайте другу! (Налива.)
Голохвостий. Е! Да так же я і не встану! (П’є.)
Секлита. То й добре; гостем дорогим будете!
Голохвостий. Да я дуже б радий, у вас так, знаєте, по душе… там только минє… Та трошки можна… (Дивиться в вікно.) Онде й Галя пішла.
Секлита (стука в вікно). А йди лиш сюди! Де ти там у гаспида тиняєшся?
Голохвостий. По хазяйству, певно, бігаєть?
Секлита. О, вона упадлива!
Вихід VII
Ті ж і Галя.
Секлита. Де ти там баришся?
Галя. Забігала до сусідки Лукери: посуди треба.
Голохвостий. Здрастуйте, доброго здоров’ячка! Вся душа моя стрепенулась, как зачув я ваш ангельський голосок, мов дискантів найкращих у концерті…
Галя (подає руку). Ви смієтесь…
Голохвостий. Єй-богу, і в думці немаєть: я, Ганно Івановно, з чесним заміренієм прийшов.
Галя. Я не знаю, про що.
Секлита. Бач, мов і не зна, мов і не рада! А до сього торгу давно й пішки! Щастя твоє, що так склалося, а то б було!
Галя. Мамо, хіба я в чім винна?
Секлита. Та годі, годі! Нічого мені ману пускать, очі одводити. На ось горня та почастуй варенухою дорогого гостя, та поговоріть любенько, а я сама за посудою збігаю! (Виходить.)
Вихід VIII
Галя і Голохвостий. Галя наливає варенухи.
Голохвостий. Чого ти цураєшся мене, моя рибонько, хіба-развє я не любий тобі?
Галя (подає чарку). Я вас боюсь… Що це ви задумали, чого ви мене чіпаєте?
Голохвостий. Задумав, моя куріпочко, хоч кишки собі вимотать, а тєбя добути, потому улюбльон, як окроп кипить…
Галя. Я вам не пара… Ви б краще не в’язали мені світа… зараз проміняєте на яку-небудь панну!
Голохвостий (випивши). А-а! З ручок твоїх солодша од меду й од канахвет! (Бере за руку й хоче обняти.)
Галя. Пустіть!
Голохвостий. Щоб я тебе проміняв? Ні за яку кахвюру! Так би й задавив! (Обніма.)
Галя (вириваючись). Ой, що ви?
Вихід IX
Ті ж і Секлита.
Секлита. А! Договорилися, значить…. Ну, й помагай вам боже!
Голохвостий (набік). Знов піймала! Вона, здається, за дверима підслухувала!
Галя (з сльозами). Що ж я, мамо, – начепився!
Секлита.