ЛСД. Ліцей слухняних дружин. Ірен Роздобудько
дівчата ще спали. Для довідки: крім мене, в дортуарі (так називаються наші спальні кімнати) ще п’ятеро: Рів, Озу, Ліл, Іта і Мія. Всі ми – курсантки передостаннього одинадцятого класу. Одна четверта класу – «секстет». «Шістка» тобто.
Чи не забула я сказати, що кожен з класів поділяється на «секстети», які позначаються за номерами наших дортуарів?!!
Ну от, знову доведеться починати з експозиції! Що я за дурепа?
Але нічого не вдієш… Порядок є порядок. І він має бути у всьому.
Отже, наш дортуар номер десять. Тому наш секстет – «десятий».
На спортивних змаганнях чи виступах самодіяльності ми все робимо в такому ж складі, який з початкового класу не змінюється.
Якщо конферансьє чи тренер оголошує: «Десятий секстет, ваш вихід!» – кожен з нас знає, що йдеться саме про нас: Пат, Рів, Озу, Ліл, Мію та Іту.
Відповідно, у класі є інші секстети, з іншими номерами.
Кожен секстет тримається купи.
У кожному є свій лідер, свої відмінниці і двійочниці. Звісно, протягом навчання розстановка сил змінюється.
Обов’язки кожної членкині секстету – стежити за порядком, виховувати одна одну власним прикладом, бути безжальною до прояву гріхів і намагатися здобути якомога більше доброчинності.
Нам не дозволено надто зближуватися між собою, адже тоді, за словами пані Директорки, починаються «стрітівські теревені». І одне з правил ЛСД – Мовчання – порушується.
Але ми все одно звикаємо одна до одної.
Часом важко приховати свою приязнь чи відразу. Прояв таких емоцій тут неможливий.
Тому, скажімо, я на позір ігнорую Ліл. Це тому, що вона мене цікавить більше за інших. Але саме тому я і серджуся: не дай Боже дати це зрозуміти іншим.
Куди простіше з Ітою чи Рів…
Але: порядок, порядок і хронологія у всьому!
Тому я ще мушу розповісти про дівчат з мого секстету.
Отже, я почала говорити про Ліл.
Я вже казала, що Ліл – мовчунка з родини роботяжок. Знову – стоп! Якщо вже сказала – роботяжок, то варто пояснити, чому так сказала.
У ЛСД мають право навчатися всі! Цим наш заклад відрізняється від будь-якого іншого. Це демократія в чистому вигляді.
Тут ніхто ні за що не платить, хоча тільки уявіть: територія ЛСД – це п’ятдесят гектарів. Майже невеличке селище! Всі будівлі ліцею – шкільний корпус, центральний, зі спальням і залами, «випускний флігель», купа службових приміщень розташована всередині високих, побудованих за часів середньовіччя мурів старовинного замку.
Всередині й довкола – розлогі фруктові сади, за ними – лани і діброва з річкою. Є просторі ділянки для різних видів спорту, концертний майданчик, де влітку відбуваються наші самодіяльні вистави.
Ще є стайня і маленька ферма. Ніхто ж не знає, куди занесе доля! Доїння корів і верхову їзду ми також проходимо. Це так весело!
І тепер скажіть мені, будь ласка, чи може потрапити в такий елітний заклад дівчина з простої та ще й неблагополучної родини?
Якщо йдеться про ті заклади, куди вступають стріти – категорично ні!
А в ЛСД після проходження