Наприкінці приходить смерть. Агата Кристи
клопоту – і ти це чудово знаєш… Я віддана вам усім. Я ніколи нічого не переказую, якщо тільки мені не здається, що це мій обов’язок…
– Я просто дражнив бабусю, та й усе, – заходився виправдовуватись Іпі. – Так батькові і перекажу. Він зрозуміє, що я не міг сказати цього всерйоз.
Юнак різко кивнув Генет і вийшов із покою.
Вона провела його поглядом і сказала Ісі:
– Хороший хлопчина, і вже такий дорослий. І як сміливо він говорить!
Друга жінка відрізала:
– Його слова небезпечні. Не подобається мені, які ідеї народжуються в його голові. Мій син занадто йому потурає.
– А хто б не потурав? Він такий красивий, гарний хлопчик.
– Краса має бути у вчинках, – рішуче відказала Іса.
Кілька секунд вона мовчала, а потім повільно промовила:
– Генет, я тривожуся.
– Тривожишся, Ісо? Що тебе хвилює? В будь-якому разі господар невдовзі повернеться, і тоді все буде добре.
– Та чи буде? Я не певна.
Вона ще помовчала, а потім додала:
– А мій онук Яхмос удома?
– Я бачила, як декілька хвилин тому він ішов до ґанку.
– Піди скажи йому, що я хочу з ним поговорити.
Генет вийшла. Вона знайшла Яхмоса на прохолодному ґанку з вифарбуваними у веселі кольори колонами й переказала йому повідомлення бабусі. Яхмос одразу ж пішов до неї.
– Яхмосе, Імхотеп дуже скоро повернеться.
М’яке обличчя чоловіка одразу проясніло.
– Так, ото добре буде.
– До його повернення все готово? Справи успішно велися?
– Вказівки батька виконувалися з максимальною точністю.
– Що скажеш про Іпі?
Яхмос зітхнув.
– Батько надто поблажливий в усьому, що стосується хлопця. Тому це не піде на користь.
– Ти маєш пояснити це Імхотепові.
Чоловік, здавалося, завагався.
Іса твердо додала:
– Я тебе підтримаю.
– Інколи, – сказав Яхмос, зітхаючи, – здається, що навколо одні перепони. Але все налагодиться, коли батько повернеться. Тоді він зможе сам ухвалювати рішення. Важко діяти від його імені, коли його тут немає – особливо якщо зважити на те, що я не маю повноважень вирішувати, а лише виконую батькову волю.
Бабуся повільно промовила:
– Ти хороший син – відданий і вірний. Ти був також хорошим чоловіком, ти робив усе, як сказано в заповіді про те, що чоловік має любити дружину, давати їй дах над головою, їжу, щоб наповнити шлунок, і одяг, щоб прикрити тіло, і купувати їй дорогі мазі, щоб вона лишалася вродливою, і звеселяти їй душу, поки живий. Але там є продовження, у якому сказано: «Не давай їй брати над собою гору»[2]. І на твоєму місці, онучку, я б дослухалася до цієї частини заповіді…
Яхмос глянув на неї, сильно почервонів і відвернувся.
Розділ третій. Розлив: місяць третій, день чотирнадцятий
Усе кипіло приготуваннями. На кухні пеклися сотні хлібин, смажилися качки, пахло пореєм, часником, різними спеціями. Жінки кричали, роздаючи завдання, а служники бігали сюди-туди.
Маєтком
Цитата з «Повчань Птаххотепа» (між 2375—2350 рр. до н. е.).