Могутніше за меч. Джеффри Арчер
нього кажуть колеги, – відгукнувся Джайлз. – Мені доведеться розповісти йому іще якусь кращу побрехеньку, щоб його зайняти.
– Що може бути кращим, ніж можливе потоплення «Бекінґема» ІРА під час першого рейсу?
– Можливе потоплення Великої Британії лейбористським урядом. Ми наміряємося взяти кредит у МВФ на півтора мільярда фунтів стерлінґів, аби зупинити падіння курсу національної валюти. Редактор «Телеґраф» із задоволенням заповнить кілька стовпчиків цією новиною.
– Навіть якщо він так і зробить, – не здавався Ноулс, – пані голово, все ж вважаю, що за такої великої кількості небезпек ми повинні готуватися до найгіршого з можливих результатів. Зрештою, якщо наш американський політик вирішить виступити перед громадськістю, або пан Гарт із «Телеґраф» дізнається правду, чи, не дай боже, ІРА планує ще один напад, це може бути першим і останнім плаванням «Бекінґема».
Запало тривале мовчання, перш ніж Доббс мовив:
– Ми ж обіцяли нашим пасажирам, що це буде свято, якого вони ніколи не забудуть.
Ніхто не засміявся.
– Пан Ноулс має рацію, – визнала Емма. – Якщо будь-хто із цих трьох плескатиме язиком, ніяка кількість безкоштовних поїздок чи пляшок джину нас не врятує. Ціна акцій впаде упродовж ночі, резерви компанії будуть вичерпані, а бронювання скасують, як тільки потенційні пасажири вирішать, що існує навіть найменший шанс, що бойовик ІРА може опинитися в сусідній каюті. Безпека наших пасажирів – першочергове завдання. Зважаючи на це, пропоную вам провести решту дня, збираючи будь-яку інформацію, яку тільки зможете, й запевняючи пасажирів, що все гаразд. Я буду в своїй каюті, тож якщо щось вигадаєте, будете знати, де мене знайти.
– Кепська ідея, – зауважив Джайлз.
Емма виглядала здивованою.
– Пані голова має знаходитися на палубі для засмагання, розслабляючись та насолоджуючись повітряними ваннами, що набагато краще переконає пасажирів, що їм нема чого хвилюватися.
– Гарна ідея, – похвалив адмірал.
Емма кивнула. Вона вже збиралася піднятися зі свого місця, аби дати зрозуміти, що збори закінчено, коли секретар компанії Філіп Вебстер пробурмотів:
– Ще якась справа?
– Не думаю, – сказала Емма вже стоячи.
– Є ще одна справа, пані голово, – мовив Джайлз. Емма знову сіла. – Тепер, коли я є членом уряду, у мене немає іншого виходу, ніж піти у відставку з посади незалежного директора компанії, позаяк мені заборонено займати комерційну посаду під час служби Її величності. Розумію, що це звучить дещо пишномовно, але це те, що зобов’язаний зробити кожен новий міністр. І в будь-якому разі я увійшов до ради директорів лише для того, щоб не допустити обрання головою майора Фішера.
– Дякувати Богу, що він більше не з нами, – видихнув адмірал. – Якби він був тут, до цього часу вже весь світ знав би, що сталося.
– Можливо, саме тому його й не було на борту в цьому плаванні, – припустив Джайлз.
– Якщо це так, він триматиме язика не припоні, коли, звісно,