На запах м’яса. Люко Дашвар

На запах м’яса - Люко Дашвар


Скачать книгу
можна сказати, з ніг збилися! Шукають вас по всіх усюдах, а ви собі пляж біля колишнього осередку культури влаштували! Може, напилися десь? А? Пенсію Горпинину пропили? – І тицяє поштарці алкотестер. – Ану, дмухайте мені швидко в цю штуку.

      – Навіщо? – Поштарка на ноги зіп’ялася. Сніг із синьої куртки й зелених штанів струшує.

      – Виводитиму вас на чисту воду.

      – Полкане! Я тобі геть усе чисто й без твоєї штуки розкажу.

      – Добре, – несподівано легко погодився дільничний. І вже приготувався допит організувати, та з кролятника вивалилися куми. Впали на лаву.

      – Не дмухайте в трубку, тітко, – порадив поштарці Реп’ях. – Однаково воно не працює.

      – Як «не працює»?! – образився Полкан. – Та ця штука все живе на вміст алкоголю вимірює.

      – Треба на корові перевірити. Чи на козі якійсь, – запропонував Галаган.

      – Нема в Капулетцях корів, – відказала Галя. – Онде на кролях твоїх, Миколо, можна експеримент поставити.

      – Точно! – Ідея так сподобалася Полканові, одразу до реалізації заспішив.

      Куми не встигли й оком змигнути – Полкан з алкотестером уже до кролятника суне.

      – Стій, мєнт! Кролі – святе! – гаркнув Микола. Кулаком себе в груди – буц! – Прокляну – і загинеш! – Полканові навздогін.

      Тільки мовив – дільничний зойкнув і завалився.

      – Господи, твоя воля! – перелякалася Галя, захрестилася. – Миколо… Та ти відьмак! Дивись, що накоїв! Полкана підкосив.

      Галаган і сам здивувався. Потилицю почухав.

      – Куме, – Петрові каже. – А глянь, що там із Полканом.

      Реп’ях плечима знизав: мовляв, хіба я крайній? Але до дільничного посунув. На мить зник у темряві біля кролятника. Поштарка і Галаган шиї витягли.

      – Клятий дирчик! – почули Полканів бас. – Яка зараза дирчики по дорозі розкидає?!

      – Та він мого моторолера скалічив! – мало не розплакалася поштарка.

      Усім кагалом відтягли Полкана від залізяки – лежав на землі, тер снігом мордяку, стогнав:

      – Ой, нога…

      – А щоби тебе з твоїми ногами! – зарепетувала Галя, заходилася складати в кошик банки.

      Полкан сів у сніг і постановив:

      – Будемо оформлювати ДТП! Поштарка тітка Галя збила мене… працівника правоохоронних органів… своїм дирчиком, чим завдала мені тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Реп’ях і Галаган – свідки. Ідіть до мене, бабо! І дмухайте мені швидко в цю штуку. Ви точно п’яна, а це – обтяжлива обставина.

      – Ото мені більше роботи немає, як до тебе бігати! – буркнула розлючена Галя. – Мені ще пенсію Горпині нести, моторолер додому тягти! Поки до хати доповзу, мій Іван усю горілку вип’є, усю печеню виїсть і шинкою придавить. Святвечір! Зірка онде! А я все ніяк до свята не дістануся!

      Та цієї зимової передріздвяної ночі поштарчиному моторолеру не судилося ночувати вдома. Полкан спробував підвестися, зойкнув судомно, повалився, вхопився за праву ногу.

      – Зламав! – поставив діагноз Микола. Окреслив план дій: – Тягніть, тітко Галю, ваш дирчик


Скачать книгу