Внутрішня історія. Легені. Дивовижний світ нашого дихання. Кай-Михаэль Бе
то червоні кров’яні тільця у кровоносних судинах залишаються без кисню. Походить на те, що вони чекають даремно. Це теж недобре для продуктивності організму.
– Очевидно.
– З другого боку, забагато кисню теж погано.
– А я думав, що свіжого повітря забагато не буває.
– Усе залежить від концентрації. Вона не має бути надто висока, інакше кисень стане отруйним.
– Отруйним? Це як?
– Що вища концентрація кисню в повітрі, то більше виникає радикалів.
– Радикалів? Невже вони надокучають і тут?
– Кілька частинок кисню втрачають контроль і хапають усе, що трапляється на шляху. Шкода просто гігантська.
– А можна якось від них захиститися?
– Аякже! З усіх органів саме легені побудували найкращу лінію захисту. Це логічно, адже вони постійно мають справу з киснем. Саме тому потрібні акцептори вільних радикалів. Їх безліч у дихальному тракті, але тут, унизу, в альвеолах, їх видимо-невидимо. Вони хапають радикали і знешкоджують їх.
– І це працює?
– Так, і навіть досить добре. Поки сюди не потрапляють інші радикали. Тоді справи кепські. Сигаретний дим. Смог. Ех, вони просто засипають усе радикалами. І шкода відчутна. Страшно навіть подумати. Проте годі про них, час вертатися!
– А можна ще одне запитання?
– Чому б ні?
– Тут, унизу, вирує життя, але по дорозі сюди…
– Ну?
– Там що, ніхто не живе? Я не бачив ані душі. Якось незвично…
– Ані душі? Шановний, та це ж екскурсія для туристів. Весь той натовп навмисно сюди не впускають.
– Тобто там таки хтось живе?
– Ще б пак! Ціла маса унікальних створінь. Багато з них мирні й на них можна покладатися, але деякі ще ті лиходії. Зірвиголови. Напівкримінальні елементи, так би мовити. У дихальних шляхах проживають мільйони кочівників. Чужинців. Тут постійно відбувається велике переселення. Одні приходять – інші йдуть. Серед них багато підозрілих типів. Краще вам їх не бачити.
– А всі ті мешканці не заважають процесу?
– Заважають процесу? Як вам таке спало на думку? Ні, деякі з них навіть підтримують усю структуру. Клітини імунної системи. Без них настала б цілковита анархія. Така, як у людей!
Про вождів та індіанців: імунний захист
Якщо в цьому місці ви вирішили дати задній хід – не біда. Однак все-таки рекомендую залишитися. Буде цікаво. Ви ж хочете знати, хто наводить лад у ваших легенях, підтримує чистоту? Хто захищає в екстрених ситуаціях, робить ремонт? А в найгірших випадках, навпаки, усе руйнує? Хто тут простий робітник і піхотинець, а хто – командир? Хто зупиняє непроханих гостей перед дверима, а хто викидає їх на вулицю? Познайомтеся з бронхіальним кримінальним сегментом, убивствами, смертельними пораненнями. Канібалізм. Самогубство. Сакральне жертвопринесення. Заходьте – у Бога великий зоопарк, але в легень не менший!
Drama, Baby, Drama![10] На відміну від інших органів, імунний захист розвивається
«Більше драми, крихітко, більше драми!» – німецька книжка, одним із авторів якої був Брюс Дарнелл. Вона розповідає про те, як жінці набути привабливого вигляду та полюбити себе.