Внутрішня історія. Легені. Дивовижний світ нашого дихання. Кай-Михаэль Бе
штаб радників клітин-гелперів – регуляторних Т-клітин. Вони покликані впливати на важливі рішення Т-гелперів й запобігати надмірним, надто активним захисним реакціям. До їхньої компетенції належить також припинення імунних реакцій і виправлення помилкових рішень Т-гелперів. Щоправда, таке трапляється рідко. Набагато частіше регуляторні Т-клітини не можуть визначитися й бояться відповідальності, саме тому їхній вплив на Т-гелперів обмежений.
Штаб годі уявити укомплектованим без представників архіву даних – клітин пам’яті. У них натура бухгалтера: вірні, наче пси, мудрі, ніколи не ставлять під сумнів вказівки шефа. Вони виконують важливу роль в імунній системі: накопичують інформацію про найзапекліших ворогів, забезпечуючи в такий спосіб тривалий імунітет проти збудників – кору, епідемічного паротиту, правця, дифтерії, скарлатини. Ці мікроби, мабуть, зможуть один раз перехитрити імунну систему, але вдруге цього точно не станеться. Бо ж завдяки клітинам пам’яті імунна система тепер підготовлена. Клітини пам’яті співпрацюють із В-лімфоцитами – продуцентами антитіл. Під час кожної інфекції вони отримують чіткі вказівки щодо випуску відповідних антитіл. В-лімфоцити працюють швидко та ефективно. У разі інфекції вироблення антитіл різко зростає й спрямоване проти актуального збудника. Спрямований на особливо небезпечні інфекції, цей захист не минає навіть після одужання. Деякі В-клітини далі випускають мінімальну кількість спеціально налаштованих антитіл. Так імунітет зберігається в тілі роками. За нової атаки тих самих збудників наявні антитіла нейтралізують агресора. Він перетворюється на легку здобич для клітин-пожирачів, або фагоцитів.
У клітин-пожирачів немає вищої освіти. Після школи вони під приводом загрози для життя змушені виконувати брудну роботу в цільових органах. Зокрема, і в легенях. Через постійний контакт із зовнішнім світом тут завжди потрібні фагоцити. Проте серед них виокремлюють гранулоцити і (досить образлива назва) макрофаги, тобто «великі пожирачі».
Фагоцити запрограмовані самостійно визначати окремі елементи мікробів і знищувати збудників. Однак, на жаль, вони не можуть навчатися. Пожирачам не до снаги розпізнавати інші структури, ніж ті, на які їх запрограмували. Так само вони не розмежовують різних збудників. Для фагоцитів немає відтінків сірого, натомість вони діють за принципом «усе або нічого». Після їхніх грабіжницьких походів проти збудників нерідко залишається велика шкода для легені. Часто такі супутні ушкодження можна підрихтувати, але іноді це неможливо. В арсеналі фагоцитів велика кількість ферментів і токсичних білків, якими ті ліквідують збудників, а інколи й просто інші клітини. Визнаю: загалом фагоцити належать до тих типів, які явно забагато часу проводять у спортзалі. Однак хтось мусить виконувати брудну роботу.
До гранулоцитів легень належать два види: нейтрофіли (бо під мікроскопом у них «нейтральне»