Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Звичаї нашого народу - Олекса Воропай


Скачать книгу
(найчастіше на монетах) із подвійним обличчям (що вказує, мабуть, на переміну дня й ночі); йому присвячений був початок дня й року (відси януарій – січень). Укр. Заг. Енцик., т. III, стор. 1278.

      126

      Słownik języka polskiego przez Samuela Bogumiła Linde, 1856.

      127

      Фаминцынтъ Ал. «Божества древнихъ славянъ», 1884, стор. 210.

      128

      Сахаровъ. «Сказан. Р. Н.», II, 99.

      129

      Снегирев, II, 29.

      130

      Під 980-им роком літописець Нестор пише таке: «и нача княжити Володимеръ въ Кіевъ и постави кумиры на холму внъ двора теремнаго: Перуна древяна, а главу его сребрену, а усъ златъ, и Хърса, Дажьбога, и Стрибога, и Симарьгла, и Мокошь. Жряху имъ, наричюще я богы, приво-жаху сыны свои й дъщери, и жряху бъсомъ, оскверняху землю теребами своими, и осквернися кровъми земля Руска и холмъ отъ».

      В житті св. Володимира, що написав чернець Яків (XI в.), під заголовком «Память и похвала Владиміру» (по списку XVI в.) читаемо таке: «Поганьскыя богы, пачежъ и бЪсы, Перуна и Хорса и ины многы попра, и съ круши идолы и отверже всю безбожную лесть».

      Як бачимо, Нестор про Коляду не згадує, але чернець Яків, в XI-му віці, пишучи про поганських богів, каже, що крім Перуна і Хорса ще були ще и «ины многы» – багато інших. Отже, міг бути й Коляда.

      131

      Ал. Фаминцынъ, стор. 37.

      132

      И. И. Срезневскій. «Матеріали для словаря древнерусскаго языка по письменнымъ памятникамъ». СПб., 1890. Стор. 1263.

      133

      Снег., II, 30.

      134

      Див. част. III, «Літо».

      135

      Хроніка Константина Манассія XIV в.: зберігається у Ватиканській бібліотеці.

      136

      Временник Георгія Амартола. 1389 рік.

      137

      Сбор. поуч. XVI в. (Оп. II, 2, 659).

      138

      Быт. VIII, 22.

      139

      Изб. 1073 рік.

      140

      Гр. Наз. XI в. За І. Срезн.

      141

      Кирило Тур. 21. За І. Срезн.

      142

      Слово Данила Заточника.

      143

      Fr. Kreuzbr, «Religions de L'Antiquité…», Paris, 1825

      144

      Див. «Рус. п. н. празн.», III, M. 1838.

      145

      Снег., Ill, 4. З приводу таких припущень та здогадів дотепно писав колись Микола Надєждін (1804–1856): «Ніде не може бути стільки простору для свавілля, фантазувань та натягання, як з звуками. Слово цілком під нашою владою. Воно беззахисне. З слова можна вимучити будь-який зміст етимологічними тортурами».

      146

      М. Рильський: «У. н. п.», Київ, 1955, стор. 95. Також Ном., стор. 12.

      147

      У далматському фолкльорі «ярь», як мітична істота, вихваляється у весільних піснях. У скандинавських народів слова «Var», «Vor» – початок весни, у німців є «Jahr». У греків – «Сар», а в римлян – «Ver».

      148

      «Духовная в. к. Владиміра Мономаха», СПб., 1793., а також І. Срезневський. «Словарь…», І. Видавці «Духовної» слово «Ирь» вважають словом сарматським і пояснюють його як схід сонця і теплі краї, куди перелітні птахи з України відлітають восени і повертаються навесні.

      149

      Див.


Скачать книгу