Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
полі.
68
Щоб було коло чого заходитися.
69
Філярет Колесса. «Українська усна словесність». Львів, 1938. Стор. 182–184.
70
«Русскія народный пЪсни въ Буковині». Я. Ф. Головацкий. Часть III. Москва, 1876. Стор. 546.
71
Ф. Колесса. «Укр. усна слов.». Львів, 1938. Стор. 46.
72
«Обычаи, повърья… составлено Николаемъ Маркевичемъ». Кіевь, 1860. Стор. 26.
73
Там же. Стор. 26.
74
Там же. Стор. 24.
75
Там же. Стор. 23.
76
Записано від Марії Баран, що походить з села Паушівка біля Бучача (Галичина).
77
Цікаво, що в Баварії – навпаки: павич – символ нещастя.
78
Записано від Марії Б., молодиці коло 30-ти років.
79
«Русскія народный пъсни въ Буковині» з «Нар. пЬсни Гал. й Угор. Руси», собранный Я. Ф. Головацкимъ. Часть III. Разночтенія и дополненія. Отдъленія II. Стор. 555–556.
80
«Народныя пъсни Галицкой и Угорской Руси, собранный Я. Ф. Головацкимъ». Часть III. Разночтенія и дополненія. ОтдЬленія П. Обрядныя пъсни. Розділ «Русскія народныя пъсни въ Буковині». Стор. 549–551.
81
«Обычаи, повърья, кухня и напитки малороссіянь. Извлечено изъ нынъшняго народнаго быта и составлено Николаемъ Маркевичемъ». Кіевь, 1860.
82
Еразм Ізопольський. «Badania podań ludu. Pamątki Ukrainy». Надруковано в «Атенеї» Крашевського за 1843 рік.
83
Євген Марковський. «Український вертеп». Розвідки й тексти. Випуск І у Києві. З друкарні Всеукраїнської Академії Наук. 1929.
84
Перетцъ В. И. «Къ истории польського и русского народного театра». Изд. Отд. рус. языка и словесности Академии Наук. 1905, I. Стор. 61–62.
85
Іван Франко. «До історії українського вертепу XVIII в.». Зап. НТШ. Том 72.
86
Євген Марковський. «Український вертеп».
87
«Воспоминанія М. К. Чалого. Ч. І – II». «Кієв. Старина». 1889.
88
«Обычаи, повърья, кухня и напитки малороссіянь. Извлечено изъ нынЪшняго народнаго быта и составлено Николаемъ Маркевичемъ». Кіевь, 1860. Стор. 30.
89
Євген Марковський «Український вертеп». 1929.
90
Там же.
91
Кодма (або Ко дня) – містечко Житомирського повіту на Волині, де року 1768 під проводом региментаря Стемпковського поляки переводили суд над гайдамаками з нелюдськими карами на смерть та каліцтво. (З Української Загальної Енциклопедії, том II, стор. 298).
92
Цей переказ був записаний мною в 1937 році від Марії Г-к, жінки понад п'ятдесят років, у селі Громах на Уманщині. Переказ розповідає, як Іван Гонта і Максим Залізняк попрокидалися з похмілля у Трековому лісі з пов'язаними руками, і ось тут Залізняк сказав до Ґонти: «Бачиш, Іване, лях і москаль на один копил шиті!»
93
Є. Марковський. «Укр. вертеп».
94
П. В. Иванов. «Жизнь