Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
землі, кинь за нею і скажи: «На тобі, ластівко, на гніздо!» – це щоб швидше весна приходила. Ластівка на своїх крилах нам весну з вирію несе».
Дитина, що її обличчя всіяне веснянками, що інакше звуться ще ластовинням, побачивши ластівку в цей день, гукає: «Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!» Після цього біжить умиватися «весняною» водою – «щоб ластовиння не було».
Господиня, побачивши вперше ластівку в цей день, бере в жменю грудку землі, кидає на грядку і каже: «Кріп сію!» На тому місці ніби повинен вирости кріп.
«Ластівки вилітають – погоду обіцяють!» – каже народня приповідка. Господарі, що вже думають про посіви ранніх ярих зернових культур, по ластівках угадують погоду: «стеляться» ластівки по землі – буде погода, можна вже сіяти овес; «бояться» ластівки землі – ще буде негода. При цьому має значення і кількість ластівок, бо ж, як відомо, «одна ластівка ще весни не робить».
Любов і пошана нашого народу до ластівки виявляється в приповідках та прислів'ях. «Як ластівка з ластовенятами» – кажуть про матір, що любить і шанує своїх дітей. «Щебече, як ластівка» – говорять про лагідну і приємну мову дівчини або молодиці. «Горобець – молодець, а ластівка краща!»
Ластівки в Україні в'ють свої гнізда під стріхами хат, під самою стелею в коморі чи стайні, під бантинами клунь – у господарських приміщеннях, поруч з людськими житлами. Руйнувати гніздо ластівки – великий гріх. «Хто в руки ластівку або її яйце візьме, у того обличчя вкриється ластовинням» – так матері лякають своїх дітей, щоб вони не турбували ластівок у їх гніздах.[206]
Городники «під Явдоху» сіють розсаду капусти, вірячи, що вона вже не буде боятися морозів. Якщо розтає сніг і на вулицях стоять калюжі, то пасічники вірять, що вони матимуть так багато меду, як води.
Господарі вгадують урожай: якщо вітер у цей день віє з заходу або з півдня – буде врожай на збіжжя; якщо ж зі сходу або півночі, то буде посуха, а тому і неврожай на зернові культури. Якщо день соняшний – уродить пшениця, якщо день понурий і небо захмарене – буде врожай на просо і гречку. Теплий соняшний день віщує врожай льону і коноплі. Якщо зранку соняшно, то ранні посіви будуть урожайні; сонце в обід – можна надіятися на середні посіви, а якщо цілий день небо захмарене і сонце визиратиме тільки над вечір – пізні посіви будуть урожайні.
Якщо в цей день хуртовина, то селяни кажуть: «Явдоха хвостом крутить – буде пізня весна!»
В цей день, ранком, перед сходом сонця дівки-чарівниці заклинали колись ворогів: «щоб на дорозі не стояли та мене – хрищеную, нарожденную рабу Божу Оксану[207] – добрим словом поминали!»
Садівники зрізують сухе верховіття овочевих дерев, щоб дерева краще родили і щоб на них нечисть не заводилась.
У другу неділю Великого посту спостерігають погоду: як вона в цей день тиха і ясна, то така й весна буде в цьому році.
Весняне рівнодення, як відомо, припадає на березень місяць – на 21-ше число за новим стилем. Цілком імовірно, що саме з цієї причини аж до XV-го століття на
У нас на Україні живе три види ластівок: сільська ластівка (Hirundo rustica), міська ластівка (Hirundo urbica) і берегова ластівка або щурик (Hirundo riparia). Сільська ластівка переважно гніздиться в селах, міська – в містах, а щурик в'є своє гніздо в нірках, які він сам і риє на стрімких берегах наших рік та озер. Зимують усі три види ластівок у центральній Африці.
Кожна з дівчат вставляє своє ім'я.