Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
id="n_100">
100
Оповідання про цей звичай і текст щедрівки я записав у Німеччині (Авґсбурґ, «Сомме-Казерне») від групи селян з села Паушівки на Чортківщині.
101
М. Драгоманов. «Малоросійскіе народные преданія…». К., 1876. В цих оповіданнях (їх є кілька) говориться, що тварини розмовляють вночі під Новий Рік.
102
П. Чубинський, III. Стор. 2–3.
В Шотляндії господар (фармер) береже пригорщ зерна з того збіжжя, що зжате останнім, з останнього його снопа, і роздає те зерно коням і коровам ранком у день Різдва Христового – щоб скот не хворів. (Poetical Works of Sir Walter Scott, v. IV. Eding., 1823).
103
П. Чуб., III. Стор. 3.
104
П. Чубинський, III, стор. 4.
105
Грубошевський повіт. За П. Чуб., III, стор. 4.
Цікаво, що в західній Англії в дні Різдва Христового господині йдуть у сад і вклоняються яблуням, щоб ці дерева в наступному році щедро родили. (Poetical Works of Sir Walter Scott, v. IV. Eding., 1823).
106
П. Чуб., Ill, 5. Як бачимо, в народніх віруваннях часто зустрічається згадка про вовка. Цей хижак (Canis lupus L.) має тотемічне значення (тотем – тваринний або рослинний символ) не тільки в українського а й в багатьох інших народів, в першу чергу народів Східньої Европи, де вовки звичайно водяться. Колись вовки завдавали неабиякої шкоди нашим селянам, нищачи свійських тварин. Поліщуки ділять вовків на дві породи; великих – «конюхів» з сірим хутром і малих – «свинятників» з хутром темнобурим. Зоологи не визнають такого поділу і вважають, що це залежить від віку звіра: старші-більші і сиві, а молодші – менші й темніші. Років з півсотні тому вовки в Україні майже зникли, шкоди від них великої не було, а під час останньої війни, взимку 1942-го року, їх з'явилося знову багато, і вони, як і колись, завдавали значної шкоди.
107
Скатерки.
108
Роями бджіл.
109
Я. Ф. Головацький. Часть III. Стор. 551–553.
110
В Англії в Різдвяні дні жінки, бувало, нізащо не залишали на ніч куделі на прялках, щоб чорт не задумав сам сісти за роботу. В. Скотт, т. IV.
111
Село Іваньківці на Переяславщині. За П. Чубинським, III, 5.
112
21-го січня за новим стилем або 8-го за старим.
113
Село Іваньківці на Переяславщині. За П. Чубинським, III, 5.
114
В Макарівській минеї: «Памяти святыхъ» въ церквахъ творяще пъніемъ и молитвами и праздноваше свътло праздники Господскія: и три трапезы поставляше, первую митрополіту сь епіскопы, и съ черноризцы и съ попы, вторую нищимъ и убогимъ, третью себъ и боярамъ своимъ и всъмъ мужемъ своимъ». Снег., I, 194.
А одна з билин починається так:
Во стольном было городе во Киеве,
У ласкова князя у Владимира,
Было пированьице – почестный пир…
115
Див. М. Номис, СПб., 1864.
116
П. Чубинський, III, 5.
117
M. Номис, стор. 227.
118
16-го