Тріумфальна арка. Эрих Мария Ремарк

Тріумфальна арка - Эрих Мария Ремарк


Скачать книгу
озирнувся по кімнаті.

      – У вас немає валіз?

      – Чому ж… були… там, під стіною. Ще вчора ввечері стояли.

      – Ага… господар.

      Равік відчинив двері. Прибиральниця з мітлою відскочила назад.

      – Матусю, – мовив він, – як на свої роки ви надто цікаві. Покличте господаря.

      Прибиральниця почала виправдуватися.

      – Слушно, – перебив її Равік. – У ваші роки залишається сама цікавість. А все-таки покличте господаря.

      Стара щось пробурмотіла й пішла, виставивши перед собою мітлу.

      – Мені дуже прикро, – мовив Равік, – проте іншої ради немає. Вам може здатися, що я нетактовний, та краще владнати все відразу. Так простіше, навіть якщо ви тепер цього не розумієте.

      – Я розумію, – відповіла жінка. Равік глянув на неї.

      – Розумієте?

      – Так.

      Зайшов господар з папірцем у руці. Він не постукав у двері.

      – Де валізи? – спитав Равік.

      – Найперше рахунок. Ось. Спершу оплатіть його.

      – Спершу валізи. Поки що ніхто не відмовляється платити. Номер іще не звільнений. І стукайте в двері, коли знов будете заходити. Давайте рахунок і накажіть принести валізи.

      Господар люто витріщився на нього.

      – Ви отримаєте свої гроші, – сказав Равік.

      Господар вийшов, хряснувши дверима.

      – У валізах є гроші? – спитав Равік у жінки.

      – Я… ні, мабуть, немає.

      – Ви знаєте, де вони? В костюмі? Чи їх не було зовсім?!

      – Він тримав гроші в гамані.

      – А де гаман?

      – Під… – Жінка затнулася. – Він звичайно ховав його під подушку.

      Равік підвівся. Він обережно підняв подушку разом із головою мерця, витяг з-під неї чорний шкіряний гаман і подав його жінці.

      – Візьміть гроші і все, що для вас важливе. Швидко. На сентименти немає часу. Вам треба жити. А гроші на це й призначені. Навіщо їм пліснявіти в поліції?

      Хвилину він дивився у вікно. На вулиці водій вантажної машини лаяв візника фургона з городиною, запряженого парою коней. Потужний мотор машини надавав йому почуття переваги. Равік обернувся.

      – Все зробили? Так.

      – Тепер дайте мені гаман.

      Равік засунув його назад під подушку. Гаман став відчутно тонший, ніж був перед тим.

      – Сховайте все в торбинку, – сказав він.

      Жінка послухалася. Равік узяв рахунок і перебіг його очима.

      – Ви вже тут платили за номер?

      – Не знаю. Здається, платили.

      – Це рахунок за два тижні. Сплатити… – Равік не зразу назвав прізвище. Йому було якось чудно називати небіжчика «паном Рашинським». – Ви завжди вчасно сплачували рахунки?

      – Так, завжди. Він часто казав, що… в його становищі важливо завжди вчасно платити за все, що треба.

      – Ну й мерзотник цей господар! Де може бути останній сплачений рахунок?

      У двері постукали. Равік не зміг приховати посмішки. Коридорний заніс валізи. За ним ішов господар.

      – Усі? – запитав Равік у жінки.

      – Так.

      – Певне, що


Скачать книгу