Країна розваг. Стівен Кінг
здогадатися. Отже, голівудським кралечкам кажуть основну увагу приділяти родинам і парочкам, яким на вигляд більше двадцять одного року. Молодших зазвичай не цікавлять фото на пам’ять, вони радше витратять гроші на їжу й атракціони. Сценарій такий – спочатку дівчина клацає, потім підходить. – Вона заговорила голосом Мерилін Монро з придихом. – «Вітаю, ласкаво просимо у “Джойленд”, я Карен! Якщо ви захочете отримати фотографію, яку я щойно зробила, назвіть мені своє ім’я і зазирніть у намет Голівудське фото на Дорозі Гончаків, коли йтимете на вихід із парку». Десь так.
Одна з дівчат сфотографувала Лінду Ґрей та її кавалера в тирі імені Енні Оуклі, та коли підійшла, чоловік грубо її відшив. Дуже грубо. Пізніше вона повідомила поліції, що вигляд у нього був такий, наче він хотів схопити її фотоапарат і розтрощити об землю, якби знав, що йому це зійде з рук. Сказала, що від його погляду в неї мороз пробіг поза шкірою. «Холодні сірі очі», сказала вона. – Місіс Шопло всміхнулася і знизала плечима. – Та тільки потім виявилося, що на ньому були окуляри від сонця. Ти ж знаєш, як дівчата люблять драматизувати.
Про це я знав не з чуток. Подруга Венді Рене могла банальний візит до стоматолога перетворити на сценарій фільму жаху.
– То був найкращий знімок, проте не єдиний. Копи переглянули всі фото, зроблені голівудськими кралечками того дня, і знайшли Ґрей та її друга на тлі як мінімум чотирьох із них. Найчіткіше їх було видно там, де вони стояли в черзі до «Чашок-кружляшок» і він тримав руку в неї на дупці. Досить розкуто він себе почував як на людину, якої ніколи не бачили ні її сім’я, ні друзі.
– Шкода, що в парку нема таких камер, які б знімали відвідувачів, – зауважив я. – Моя мила подруга цього літа працюватиме в універмазі «Філінз» у Бостоні, то вона казала, що там уже є кілька таких камер і планують встановити ще. Щоб ловити злодюжок.
– Настане день, коли цих камер скрізь буде як собак нерізаних, – сказала вона. – Як у тій науково-фантастичній книжці про Поліцію думки[14]. Особливого ентузіазму я щодо них не відчуваю, звісно. Але на таких атракціонах, як «Дім жаху», їх не ставитимуть ніколи. Навіть інфрачервоних, які бачать у темряві.
– Ні?
– Ні. У «Джойленді» нема тунелю кохання, але «Дім жаху» – це сто процентів тунель обійманнячок. Чоловік якось сказав: ті дні, коли команда нічних прибиральників не знаходила біля колії щонайменше три пари трусиків, були для парку якимись неприбутковими. Але принаймні одне чітке фото цього типа в тирі поліція мала. Майже портрет. Його тиждень показували по телевізору й друкували в газетах. Як він притискався стегном до її стегна, показував, як тримати гвинтівку, так, як це завше роблять хлопці. Напевно, це бачили всі жителі обох Каролін. Вона всміхнена, а в нього кам’яне лице, без натяку на усмішку.
– Бо в кишенях у нього лежали рукавички й ніж. – Сама думка про це мене вражала.
– Бритва.
– Га?
– Він скористався
Ідеться про роман-антиутопію Джорджа Орвела «1984».