Звірослов. Таня Малярчук
на третій поверх і прочиняє найближчі до сходової клітки двері з табличкою «Хірург».
– Можна?
– Григорівна? Можна, звичайно!
Сивуватий чоловік, теж у білому халаті, підводиться з-за столу.
– Артьом Миколайович, я на хвилинку. По ділу.
Артьом Миколайович жестом припрошує Григорівну сісти. При цьому він умисне торкається її руки, і Григорівна знову це відчуває – холодок, але десь зовсім в іншій частині тіла.
– Григорівна, ви можете і не по ділу, а просто.
– Я по ділу, – бурмоче Григорівна. – Ну, це не дуже важливо, але, я думала, може, ви щось порадите.
– Цукерку? – Артьом Миколайович виймає із шухляди столу коробку «Вечірнього Києва».
– У вас завжди найлуччі, – каже Григорівна.
– Для вас – всьо найлучче!
– Артьом Миколайович, ви фліртуєте зі мною?
– З такою прекрасною жінкою гріх не пофліртувати, – Артьом Миколайович широко усміхається, а Григорівна бере з коробки одну цукерку. – Григорівна, я весь вніманіє.
Григорівна відкашлюється.
– Така справа, – каже вона. – Одна моя знакома… ну, їй сниться мужчина. Уже два роки. Незнакомий мужчина.
Артьом Миколайович, здається, зовсім не здивувався тому, що почув.
– Обичне діло. У женщіни без чоловіка актівізірується фантазія. Григорівна, – голос Артьома Миколайовича стає інтимнішим, – я вам давно казав: вам треба мужчину.
– Ви мене не поняли, – скрикує Григорівна, відсуваючись разом зі стільцем ближче до дверей, – я не про себе говорю!
– Не встидайтеся мене, я ваш друг, – каже Артьом Миколайович.
– Я не встидаюся. І тому прийшла вам розказати про цю знакому. Може, ви щось порадите.
– А в чому проблема вообщє?! Сниться, то й сниться. Всім харашо.
– Беллі не харашо.
– Кому?
– Знакомій. Беллі. Мою знакому звати Белла.
– Странне ім’я. Вона угорка?
– Ні, але два рази там була.
– Де?
– В Угорщині.
Артьом Миколайович задумано відкидається на спинку крісла.
Він імпозантний мужчина, думає Григорівна, і вольовий. За його спиною почуваєшся у безпеці. Він такий, що вирішить усі проблеми.
– Григорівна, – нарешті озивається Артьом Миколайович, – все одно суть проблеми лишається тою самою. Цій женщіні, Беллі, як ви її називаєте, їй потрібен чоловік. Іншого лікарства нема. Причому чим швидше, тим краще. На почві сексуального нєудовлєтворєнія може розвинутися шизофренія.
– Шизофренія?
– Ну да. Чоловік зі сну перекочує в реальність.
– Як це?
– Вона почне бачити його наживо – от як. Може, і вже бачить. Ви її спитайте.
– Ні-ні, – заперечує Григорівна, – Беллі він тільки сниться. Це точно. Але…
– Що «але»?
– Але вона хоче більшого.
Артьом Миколайович підводиться з крісла. Стає позаду Григорівни і кладе руки їй на плечі. Григорівна завмирає.
– Я от думаю, – шепоче вона, – може таке бути, що медицина не все знає. На рівні фізіології, я згодна, знає, але на рівні душевному? Адже це все дуже індивідуальні