Коли подих стає повітрям. Пол Каланіті
й телебаченню, і я невдовзі теж вирішив почати все спочатку. Але мене ніяк не відпускало питання: де є той пункт, у якому біологія, етика, література й філософія перетинаються?
Одного разу я йшов додому пішки після футбольного матчу, повівав осінній вітерець, і я дав волю своїм думкам. Голос Августина в саду наказував: «Бери й читай!», але мій внутрішній голос велів протилежне: «Відкинь книжки і берися за медицину». І раптом це здалося очевидним. Попри те (чи, можливо, власне завдяки тому) що мій батько, мій дядько і мій старший брат – усі були лікарями, я ніколи не розглядав медицину як справу свого життя. Але хіба сам Вітмен не писав, що тільки лікар може по-справжньому зрозуміти «фізіологічно-духовну людину»?
Тож наступного дня я звернувся за консультацією на підготовчі медичні курси, щоб з’ясувати для себе план дій. Виявилось, що підготовка до вступу на медицину займе близько року інтенсивного навчання, плюс ще півтора року на розгляд заяви. Це означало, що мої добрі друзі поїдуть до Нью-Йорка без мене. Це означало, що мені доведеться відкласти літературу. Але це давало мені шанс знайти відповіді, яких я не знаходив у книжках, віднайти інший різновид натхнення, виробити належне ставлення до страждання, ретельно дослідити питання про те, що надає сенсу людському життю, навіть перед лицем смерті й розпаду.
Я взявся до навчання, особливо налягаючи на хімію та фізику. Не хотів іти на роботу, хай і з неповною зайнятістю, оскільки це сповільнило б мою освіту, але не мав коштів на оплату помешкання в Пало-Альто; мусив знайти якийсь вихід – і знайшов відчинене вікно в порожньому гуртожитку, і заліз туди. Кілька тижнів я там жив, ховаючись, аж поки мене не викрила доглядачка – як виявилось, моя добра знайома. Вона дала мені ключ від кімнати і кілька корисних порад на додачу – зокрема, сказала, коли закінчуються табори у дівчат-вболівальниць. Я аж ніяк не хотів, щоб мене спіймали в дівочому гуртожитку і оголосили сексуальним злочинцем, тому заздалегідь до згаданої дати спакував намет, кілька книжок, необхідні харчі і вирушив на Тахо – до кращих часів.
Термін розгляду заяв на медичному факультеті становить півтора роки, отже, коли я закінчив підготовчі курси, то мав перед собою цілий вільний рік. Деякі викладачі порадили мені все-таки здобути ступінь в галузі історії й філософії науки та медицини, перш ніж остаточно покинути гуманітарну сферу. Тому я подався і вступив на програму історії й філософії науки (HPS) в Кембриджі. Тож наступний рік я провів в аудиторіях сільської Англії, де спіймав себе на тому, як сам став все частіше стверджувати, що безпосередній досвід життя і смерті має важливий вплив на формування твердих етичних переконань щодо цих явищ. Там же я почав відчувати слова як щось невагоме, як подих, який їх виносить. Отже, я зробив крок назад і побачив, що все це підтверджує мій висновок: мені потрібен безпосередній життєвий досвід. І лише практична медицина могла дати нагоду ретельно досліджувати філософію біології. Етична теорія