Протистояння. Том 1. Стівен Кінг
Ллойд продовжував стріляти. Пістолет-кулемет почав припікати руки. Коробка з порожніми пляшками від газованок дзенькнула й перекинулася. Зображена на календарі дівчина в обтислих шортиках отримала кулю в чарівне персикове стегно. З гуркотом перекинулася розкладка з пейпербеками без обкладинок. А тоді шмайсерові набої скінчилися, і зависла оглушлива тиша. Запах пороху був важким та смердючим.
– Мамо рідна, – сказав Ллойд.
Він боязко глянув на ковбоя. Скидалося на те, що ковбой не завдасть їм клопоту ні в ближчому, ні в далекому майбутньому. Хитаючись, до крамниці зайшов Бац.
– Попав у мене, Ллойде! – ревів він на ходу.
Бац відштовхнув протимоскітні двері з дороги, та з такою силою, що друга завіса не витримала, і двері торохнулися на ґанок.
– Попав у мене, Ллойде, стережися!
– Я пристрелив його, Бац, – спробував заспокоїти товариша Ллойд.
Та Бац його ніби й не почув. Він мав кепський вигляд. Праве око палало зловісним сапфіром. Ліве витекло. Щока під ним зникла, і коли Бац говорив, з того боку виднілося, як працюють його щелепи. Більшості зубів також не стало. Сорочка просяклася кров’ю. Простіше кажучи, Бац виглядав як ходяча руїна.
– Тупий пиздюк мене продірявив! – горлав він. Бац нагнувся й підняв магнум. – Я тобі покажу, як по мені стріляти, хуйло тупе!
Бац рушив до ковбоя – сільська версія доктора Сардонікуса.[77] Він поставив одну ногу на дупу мужика, наче мисливець, який позує для фото з ведмедем, чия шкура скоро прикрашатиме стіну його лігва, і наготувався розрядити магнум у голову трупа. Ллойд дивився на цю сцену з відкритим ротом і намагався второпати, як так сталося. В одній руці в нього гойдався і димів шмайсер.
У ту ж мить, як чортик із табакерки, з-за прилавка вискочив чоловік у бейсболці «ШЕЛЛ». Його обличчя скрутилося від відчайдушної зосередженості; обома руками він стискав двоствольний дробовик.
– Га? – сказав Бац і повернувся якраз вчасно, щоб отримати заряд з обох стволів. Він полетів на підлогу – обличчя в нього геть зникло, та йому було вже байдуже.
Ллойд вирішив, що саме час іти. До сраки ті гроші. Гроші є всюди. Було зрозуміло, що час драпати. Він крутнувся навколо своєї осі й вискочив із крамниці, широко й незграбно вимахуючи ногами; його чоботи ледь торкалися долівки.
Він уже майже спустився зі сходів, коли на майданчик заправки залетіла автівка поліції штату Аризона. З пасажирського боку вигулькнув патрульний і дістав пістолет.
– Ані руш! Що там відбувається?
– Загинуло троє людей! – крикнув Ллойд. – Чортзна-що коїться! Той чувак вискочив через чорний хід! Я вшиваюся нахрін!
Він побіг до «конні», ковзнув на водійське сидіння та саме почав пригадувати, що ключі в Баца, коли закричав патрульний:
– Стій! Стій, а то стрілятиму!
Ллойд послухався. Після того, як він намилувався на радикальну хірургічну операцію на Бацовому обличчі, йому не треба було багато часу, аби вирішити, що він пас.
– Мамо
Вочевидь, Кінг має на увазі персонажа фільму «Містер Сардонікус» («Mr. Sardonicus», 1961) – барона Сардонікуса, обличчя якого спотворює жахлива гримаса, подібна до гротескної усмішки.