Повернення у притулок. Меделін Ру
align="center">
Роздiл № 3
Наступної неділі Ден уже сидів на пасажирському сидінні темно-сірої «Тойоти Пріус» Лідії Шеридан. Висока і худа, вона згорбилась, міцно вхопившись за кермо. Пружні каштанові локони вибивалися із заколки у формі метелика, що намагалася втримати її волосся. Крутим схилом її носа постійно сповзали окуляри в тонкій оправі.
– Твої батьки справді не проти, щоб ти приїхав? – запитала місіс Шеридан, коли Ден того ранку підходив до її автівки.
– Ні, все добре, – відповів він, чекаючи, поки жінка відімкне дверцята. – Просто у нас удома зараз ремонт. Усюди вантажівки. Навіть немає де поставити авто на під’їзній доріжці. Вони дуже зраділи, коли дізналися, що я їду провідати Фелікса.
Після цих ніякових привітань, якими вони обмінялися на стоянці поблизу «Макдональдса», Ден сів до автівки і всю дорогу мовчав.
Не те щоб йому не було цікаво більше довідатися про Фелікса – йому просто бракувало сміливості запитати.
Замість того він втупився у свій телефон і читав відповіді Джордана та Еббі на повідомлення, яке він надіслав їм уранці, щоб розповісти, що їде провідати Фелікса. Ну, принаймні він пересвідчився, що вони досі читають його повідомлення. Але зараз Ден жалів, що не прочитав їхніх відповідей раніше, до того як сів у чуже авто.
Ліпкотт, Джордан
Мені, avaldez
Я прочитав твоє повідомлення і подумав: «Ти впевнений щодо цього?» Але це було до того, як мама принесла пошту. Хтось надіслав мені фотографію, Дене. І Еббі теж. Це скидається на якийсь хворий жарт. Цирки, вистави і всяка інша дурня. Я прикріплю знімок, щоб і ти міг подивитись, але на конверті не було зворотної адреси. Що, в біса, відбувається?
Дж.
PS: Ти тільки поглянь, що на звороті. Бррр.
[Завантажити прикріплений файл 2/2].
Відповідь Еббі виявилась ще дивнішою…
Вальдез, Еббі
Мені, jlipcott
Я намагалась жити далі, Дене, але мені теж надіслали фото. Я справді, справді не хочу ворушити минуле, але… Не знаю. Ти теж отримав знімок? Бо виглядає дивно, що їх отримали тільки ми з Джорданом. Це зводить мене з розуму, Дене. Таке відчуття, що хтось на нас полює. Будь обережний, добре? Дай знати, як там справи у Фелікса, бо я дуже хвилююся.
Чому нам не дають просто забути про все?
Еббі
[Завантажити прикріплений файл 2/2].
Бажання жити далі – це, звичайно, дуже гарно і дуже добре, але для Дена це була пуста і нікчемна фраза. Як він мав забути те, що сталося у підвалі, коли його прив’язали до каталки і мало не вбили? Забути про те, як його звільнили і він сам перетворився на того, хто прагнув убивати? Як він може жити далі? А слово «просто», яке вжила Еббі, у даному випадку звучало особливо жорстоко. Просто жити далі. Просто забути. Просто більше не мати кошмарів. От ніби це було так просто, як розібрати пакунок із покупками і поставити молоко та сік у холодильник.
Ден натиснув на два посилання і зачекав, поки програма запрацює і він зможе завантажити зображення. Від хвилювання у нього трусилися