Протистояння. Том 2. Стівен Кінг
та розстріляю, як казав Бос.[28] Віриш у цю хуйню-муйню?
– Аякже, – озвався Сміттєбак.
– Хаваєш Боса?
– Аякже, – кивнув Сміттєбак, хоча й не мав жодного уявлення, що то за Бос.
– Бля, та Боса не хавають тільки йолопи. Слухай, знаєш, шо я зроблю?
– Поїдеш на захід? – насмілився сказати Чувак-Сміттєбак – наче безпечне припущення.
– Після того як туди доберусь, – нетерпляче відмахнувся Пацан. – Після того. Знаєш, шо я тоді зроблю?
– Ні. Що?
– Заляжу на певну часину. Прозондую ситуацію. Січеш цю хуйню-муйню?
– Атож, – сказав Сміттєбак.
– Хуяк – ще б пак! Не квакай, я сам тобі все скажу. Прозондую ситуацію. Прозондую оте цабе. А тоді…
Пацан замовчав, замислено дивлячись на дорогу.
– А що тоді? – обережно підштовхнув його Сміттєбак.
– Пристрелю, як собаку. Відправлю його на поворот мерця.[29] Відправлю на пенсію до Ранчо «кадилаків».[30] Віриш чи нє?
– Та да.
– Копну його з трону і сам туди сяду, – самовпевнено сказав Пацан. – Заберу в нього кермо й закопаю на їбучому Ранчо. Тримайся мене, Сміттєбаче, чи як там ти ся кличеш. Фатить з нас свинини з квасолею. Зжеремо стільки курятини, шо ніхто стіко й не видів.
Двійка-купе мчала трасою, і з плетива труб виривалося намальоване полум’я. Чувак-Сміттєбак сидів на пасажирському сидінні з теплим пивом на колінах і тривогою в думках.
Коли Чувак-Сміттєбак перетнув межу Сіболи, знаної також як Лас-Веґас, було вже 5 серпня, і в небі зажеврів світанок. Десь на відрізку в останні п’ять миль він загубив лівий кед, і тепер, коли він спускався з’їздом з автомагістралі, його кроки звучали ось так: плюх-ТУП, плюх-ТУП, плюх-ТУП. Скидалось на ляпання спущеного колеса.
Він мало не сконав по дорозі, та сталося чудо – він ішов Стрипом,[31] загаченим мертвими автівками й чималою армією трупів, більшість із яких до кісток склювали канюки. Він це зробив. Дійшов до Сіболи. Його випробовували, і він впорався.
Він побачив сотню дешевих нічних клубів. Там були вивіски з написами «ЩЕДРІ АВТОМАТИ», «ВІНЧАЛЬНА КАПЛИЧКА БЛЮБЕЛЛА» та «ОДРУЖЕННЯ ЗА 6 °CЕКУНД ТА НА ВСЕ ЖИТТЯ!» Побачив «роллс-ройс сільвер ґоуст»,[32] хвіст якого стирчав із розтрощеної вітрини порнокнигарні. Побачив оголену жінку, що звисала догори ногами з ліхтарного стовпа. Побачив, як повз нього прошелестіли два газетні аркуші «Лас-Веґас сан», блимаючи заголовком: «ПОШЕСТЬ ШАЛЕНІЄ ВАШИНГТОН МОВЧИТЬ». Побачив гігантський білборд із написом «НІЛ ДАЙМОНД! ГОТЕЛЬ АМЕРИКАНА 15 ЧЕРВНЯ – 3 °CЕРПНЯ!» На вітрині ювелірної крамниці, у якій були самі обручки, хтось вивів кривобокий заклик: «ЛАС-ВЕҐАС, ПОМРИ ЗА СВОЇ ГРІХИ!» Побачив перекинутий рояль, що лежав посеред вулиці, наче дохлий дерев’яний кінь. Його очі переповнювалися тими дивами.
Він ішов далі, і по дорозі йому почали траплятися мертві неонові вивіски – вперше за багато років світло полишило їхні трубки. «Фламінго». «Мінт». «Дюни». «Сахара».
Бос – прізвисько Брюса Спрінгстіна. Пацан цитує пісню «Женемо вулицею» («Racing in the Street»).
Поворотом мерця (dead man’s curve) у США називають небезпечний відрізок дороги або поворот, на якому загинуло багато людей.
Ранчо «кадилаків» – арт-інсталяція в місті Амарилло, штат Техас. Являє собою низку «кадилаків», закопаних носами в землю в послідовності року випуску, завдяки чому простежується занепад моди на хвостові плавники – декоративний елемент, розташований над задніми фарами. Інсталяцію розміщено посеред поля, просто неба.
Лас-Веґас-Стрип – семикілометровий відрізок бульвару Лас-Веґас, на якому знаходиться величезна кількість готелів та казино. Розташований за межами самого Лас-Веґаса й належить до його передмість Парадайз та Вінчестер.
«Роллс-ройс сільвер ґоуст» (англ. «Rolls-Royce Silver Ghost») – автомобіль класу люкс, який випускали в період з 1906 р. до 1924 р. Вважається однією з найкращих машин за всю історію автомобілебудування.